Якщо спробувати стерти границі між людиною й навколишніми його речами, бути може, людина зуміє досягти гармонії. Адже у світі все взаємозалежно, і якщо внести незначні зміни в житті речей, все суще прийде в рух, а це може благотворно позначитися на житті людини. Цю ідею Рильке розвиває, наприклад, у сонеті «Зірвані квіти». Квіти зірвані, але ще не поставлені у воду, втрачають силу цвітіння. «Ніжно поранені», вони вже відчули подув смерті, але от їх торкнулися ніжні дівочі руки, поставили в глечик з водою, і життєві сили відновлюються. Вдячні квіти дарують свою красу й життя дбайливим рукам дівчин. Енергія перетікає, життя триває, тому що вона - неуничтожима, вона вічна.

«Сонети до Орфею» тісно зв’язані за змістом з «Дуинезскими елегіями». У цьому исповедальном циклі Рильке підбиває підсумок своїм міркуванням про долю поета, своїм творчим шуканням. Міфічний співак Орфей - «дзвінкий бог», що злився з образом самого поета, стає для Рильке символом творчої енергії, творчої сили, що може врятувати мир. Адже, по Рильке, прекрасна, обдарована людина й краса миру тяжіють друг до друга. І чим богаче й одареннее людина, тим прекрасніше для нього навколишній світ, тим більше значного, коштовного вкладено у звертання до нього інших людей.

Поезія Рильке, його філософські міркування про долю людини, про його страждання й надії, про призначення поета й високої відповідальності, покладеної на нього, стали надбанням багатьох народів миру й забезпечили авторові високе звання одного з найбільших ліриків XX століття.

Pages: 1 2