Тут на землі, де я впадав те в ревність, то в єресь, де жив, у чужих воспоминаньях гріючись… И. Бродський Йосип Бродський ставиться до тих російським поетам, які змушені були на початку сімдесятих років емігрувати за рубіж. Радянській цензурі не подобалося, що Бродський не пише віршів, що прославляють соціалістичний лад у Росії. В основному всі свої вірші Бродський написав в еміграції. І тільки в 1990 році вони були опубліковані в Росії, коли автор уже став лауреатом Нобелівської премії

Вірші цього поета відрізняються різноманіттям поетичних інтонацій. Довге життя за кордоном залишили глибокий слід у його творчості. Мені здається, майже всі вірші Бродського - це короткі філософські одкровення. У своїх філософських віршах він звертається до теми батьківщини. Наприклад, у вірші “На смерть Жукова”, написаному В 1974 року, поет піднімає філософську проблему життя й смерті великого полководця на тлі трагичной життя простих людей: Бачу колони завмерлих онуків, труна на лафеті, коні круп

Вітер сюди не доносить мені звуків росіян військових плачучих труб. Бачу в регалії прибраний труп: у смерть їде полум’яний Жуків. Читач бачить, що за зовнішніми символами величі бойової слави усе чіткіше проступають особи “завмерлих онуків”. Неважко догадатися, що автор цим показує своє негативне відношення до всякого роду культам особистості. Далі поет міркує й про людську долю самого великого полководця: Кончивший дні свої глухо, в опалі, Як Велизарий або Помпеї

Проводячи паралель між Жуковым і полководцями стародавності, поет як би говорить, що велич, що досягається шляхом більших жертв, однаково в підсумку не приносить нікому щастя. Предметом філософських міркувань є для Бродського й тема мистецтва. От, наприклад, Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру як він бачить суть класичного балету у віршах, присвячених Михайлу Барышникову: Класичний балет є замок краси, чиї ніжні мешканці від прози днів суворою ямою, що пілікає, оркестрової відділені. І задерті мости

В імперський м’який плющ ми стискуємо зад, і, крылышкуя скорописом стегон, красуня, з которою не ляжеш, одним стрибком выпархивает у сад… Тут видний авторський погляд на мистецтво взагалі, а не тільки на балет. Бродський упевнений, що “замок краси” завжди буде відділений від життєвої суєти й низьких почуттів. Мистецтво для Бродського - це “красуня, з которою не ляжеш”, тобто можна одержати тільки духовну насолоду, спілкуючись із високим мистецтвом. Завершуються вірші ще більш яскравим філософським відкриттям: …

народжують той політ, якого душу, як у дівках заждалася, готова озлитися! А що щодо того, де вийде приземлитися, земля скрізь тверда; рекомендую США. Цим поет затверджує істину: що велике мистецтво належить всьому людству, а не однієї якої-небудь національності. Теперішній художник може жити й поза рідною країною, але однаково створювати талановиті твори мистецтва. Сам И. Бродський є тому прикладом. У зв’язку із цим пригадуються И. Бунін, И. Шмельов, Б. Зайцев і багато інших російських письменників, які, виявившись у змушеній еміграції, залишилися більшими художниками

Філософія - це завжди шукання нових форм. На мій погляд, Бродський дуже оригінально й сміло працював над поетичною формою своїх віршів. Він часто використовує прийом переносу якості одного предмета на іншій. Наприклад: Темно-синій ранок у рамі, що заиндевели, Нагадує вулицю з палаючими ліхтарями, крижану доріжку, перехрестя, замети, товкотнечу в роздягальні в східному кінці Європи

Там звучить “Ганнибал” з худого мішка на стільці, сильно пахнуть пахвами бруси на фізкультурі; що до чорної дошки, від якої мороз по шкірі, так і залишилася чорною. І позаду теж. На площі в кілька рядків, як ми бачимо, поет розмістив і найближчу вулицю, і шкільну роздягальню “ у східному кінці Європи”. Предмети пахнуть хлопчиськами й дівчиськами упражняющимися на брусах

Всі як би міняється місцями, крім одного - чорної класної дошки, що, мені здається, символізує момент, що людина на початку шляху однаково повинен пройти через щось незмінне. І тільки освоївши знання на чорній класній дошці, він може придумати щось своє. Але якщо говорити про загальне філософське устремління И. Бродського, про головній його філософську тему, що він піднімав у всій своїй творчості, - це безсумнівно - проблема свободи особи. Недарма ж ліричний герой Бродського повторює лермонтовский мотив: ПРО, хмари Балтики влітку! Краще вас у світі ротом я й не бачив поки.

Може, і в тім житті клубитеся кінь або витязь, рідше - святої. Тільки людина, що знає ціну свободі особи, могла так подумати й написати. Недавно життя Йосипа Бродського обірвалася за границею

Але я впевнений, що його поезія завжди буде допомагати нам, співвітчизникам цього чудового поета, розв’язувати філософських проблемы, які життя постійно ставить перед людиною