Федеративна Республіка Німеччина розташована в Центральній Європі, де сходяться найважливіші торговельні й транспортні артерії світового значення. Вона граничить із дев’ятьома державами - Данією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією, Швейцарією, Австрією, Чехією й Польщею. Площа - 356 957 кв. км.

Територія ФРН характеризується більшою розмаїтістю - сполученням рівнинних регіонів на півночі країни зі среднегорьем у центральній частині, що на півдні Німеччини поступово переходить в альпійський гірський масив. На порівняно невеликій території зосереджена безліч мальовничих і дуже гарних ландшафтів.

Клімат ФРН помірковано континентальний, а на півночі - помірковано морської.

ФРН покриває густа мережа рік, найбільша з яких - Рейн, де розташований сама більша внутрішня гавань Європи - Дуйсбург - Рурорт. Ця ріка впадає в Північне море, забезпечуючи зв’язок із зовнішнім миром на вигідних умовах, тому що водний транспорт є дуже дешевим для перевезення великих товарних мас. Серед рік ФРН виділяється також Майн і Дунай.

Найважливіші водні артерії ФРН з’єднані між собою каналами, що робить внутрішні перевезення дуже ефективними. Дуже важливу економічну роль грає Кильський канал, що зв’язує Північне й Балтійські моря.

За структурою площ у ФРН ськладається наступна картина. На сільськогосподарські площі доводиться 54,6% території країни. Найбільшою родючістю відрізняються низовини на узбережжя Північного моря й у долинах рік. Лісу займають 29,2% території, забудовані площі, шляхи сполучення й інші об’єкти - 12,3, поверхня водойм - 2,1, вереськовие степи, торф’яні болота й пустища - 1,3, виемочние ділянки в кар’єрах - 0,5%.

ФРН бідна корисними копалинами. Помітну роль грають лише кам’яний ( Рейнсько-Рурський басейн) і бурий (на території колишньої ГДР) вугілля, а також калійні солі. Незважаючи на те, що буре вугілля й калійні солі не представляють великий господарської цінності, бідність Німеччини корисними копалинами пороком назвати не можна. Це один з факторів, що спонукали німців до дбайливості, ощадливості, прагненню робити високоякісну продукцію, що приносить країні більші доходи, яких вистачає не тільки для закупівель мінеральної сировини, але й для задоволення на високому рівні інших господарських, а також соціальних і духовних потреб. У той же час, Росія багата мінеральною сировиною такими досягненнями похвастатися не може.

Населення ФРН 79,9 млн. чоловік, тобто по даному показнику вона посідає друге місце в Європі (після Росії) . Щільність населення - 222 чоловік на кв. км. Національний ськлад населення характеризується яськраво вираженою однорідністю, перевагою німців. Є лише трохи вкрай нечисленних національних меншостей - голландці, датчани. У країні постійно проживають 5,04 млн. іноземців, що становить 6,4% усього населення. В основному, це іноземні робітники, що займаються майже винятково малокваліфікованою й низькооплачуваною працею. Переважна більшість німців цілком терпимо ставиться до таких робітників, не виражає стосовно них ворожості, за винятком груп німців, настроєних расистськи або неонацистськи. Разом з тим в умовах масового безробіття, що охоплює зараз близько 4 млн. корінних жителів країни, перебування мільйонів іноземних робітників об’єктивно створює значний конфліктний потенціал.

Германія, особливо її західна частина - високо урбанизированная країна. У великих містах проживає 24,8 млн. чоловік (32% населення) , у середніх містах (від 20 до 100 тис. чоловік) - 20,6 млн. (25%) , у невеликих містах - 18,5 млн., на селі 15,1 млн. чоловік (19% населення) .

Германія країна з багатою, ськладною й суперечливою історією. У певні періоди німці своїми агресивними діями відносно інших народів створювали трагічні й криваві ситуації в Європі. Досить згадати перші й другу світові війни. Однак у цілому Німеччина внесла величезний вклад у розвиток світової цивілізації, істотно збагатила людське буття, сприяла прогресу на всіх його напрямках.

Історія Німеччини як єдиної держави порівняно нетривала, хоча німці - один із древніх європейських народів. В епоху феодалізму існувала безліч германських князівств, об’єднати які вдалося лише в 1871 році найвизначнішому німецькому політикові О. фон Бісмарку. У результаті поразки фашистської Німеччини в другій світовій війні в 1945 році єдина німецька держава більш ніж на 45 років припинило своє існування. На руїнах "третього рейха" в 1949 році утворилося дві німецьких держави - ФРН і ГДР, що обрали різні шляхи суспільно-економічного розвитку - капіталістичний і соціалістичний. Особливим політичним утворенням на території колишньої Німеччини став Західний Берлін.

У плині більш ніж чотирьох десятиліть між двома германськими державами йшло інтенсивне змагання в сфері економіки. Історія показала, що сталінська модель соціалізму в ГДР, як і в СРСР, до кінця 80-х років виявилася на грані повного банкрутства. Закономірним підсумком "реального соціалізму" на німецькій землі з’явилася постанова Народної палати ГДР від 23 серпня 1990 року про вступ ГДР у ФГР, що відбулося 3 жовтня 1990 року. Із цього моменту дія законів ФРН поширилося на територію ГДР.

Об’єднана Німеччина - федеративна держава, що ськладається з 16 рівноправних земель (дивися таблицю 1) .

Перші десять земель перебувають на території колишньої ФРН (старі землі) . Землі під N 11 - 15 раніше входили в ГДР (нові землі) . Земля Берлін утворений у результаті злиття колишньої столиці ГДР Берліна з особливою політичною одиницею - Західним Берліном. Столиця ФРН - Берлін. Однак дотепер парламент і уряд об’єднаної Німеччини працюють в - Бонні.

ФРН - країна з однієї з найбільш розвинених у сучасному світі систем парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості волевиявлення й реалізації своїх демократичних прав, закріплених Конституцією. У країні реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої й судової влади. Верховним виборним законодавчим органом на рівні федерації й земель є парламенти - бундестаг і ландтаги.

Перші вибори в бундестаг об’єднаної Німеччини відбулися 2 грудня 1990 року. У нинішньому бундестазі засідають 662 депутата від п’яти партій. Весь парламент обирається строком на чотири роки. Блок Християнсько-демократичного сполучника (ХДС) і Християнсько-соціального сполучника (ХСС) має 319 мандатів, Соціал-демократична партія Німеччини (СДПГ) - 239, Вільна демократична партія (Свдп) - 79, Партія демократичного соціалізму (ПДС) - 17 і блок А 90/Зелені - 8 мандатів.

У цілому можна відзначити, що для сучасної ФРН характерна досить збалансована партійно-політична структура, що забезпечує стабільність і прогрес у розвитку країни. У ФРН всі основні партії, представлені в бундестазі, групуються навколо центра, створюючи тим самим необхідну опору для консолідації суспільства. ХДС/ХСС і Свдп дотримуються правоцентристської позиції, виражаючи інтереси підприємницьких кіл. СДПГ перебуває трохи левее центра й виступає за модернізацію капіталізму шляхом з’єднання політичної, економічної й соціальної демократії. СДПГ активно захищає інтереси й права осіб найманої праці й дрібних товаровиробників. ПДС утворилася на базі правила в ГДР Соціалістичній єдиній партії Німеччини (СЕПГ) . Вона в основному діє в нових землях і по суті, це теж соціал-демократична партія, що перебуває, щоправда, трохи левее СДПГ. Блок А 90/Зелені перебуває в лівій частині політичного спектра й виступає нерідко проти частки бізнесу, особливо, якщо він своїми діями завдає шкоди природному середовищу.

З бундестагом тісно взаємодіє бундесрат - палата земель, що ськладається з 68 представників земельних урядів. Кожна земля розташовує в бундесраті від трьох до шести голосів, залежно від чисельності населення. Бундесрат може зажадати зміни законопроектів бундестагу, хоча він реально не в змозі паралізувати діяльність бундестагу.

Главою держави є обира_ на п’ять років федеральний президент, пост якого зараз займає Р. фон Вайцзеккер (ХДС) . З 1982 року боннський уряд формує коаліція ХДС/ХСС на чолі з федеральним канцлером Г. Колем.

Економічну систему старих земель ФРН у країні прийнято називати "соціальним ринковим господарством". Цей термін висунув в 1947 році відомий економіст А. Мюллер-Армак, що був у перші роки існування ФРН статс-секретарем міністра економіки Л. Ерхарда. По його задуму традиційне капіталістичне ринкове господарство випливало модернізувати шляхом активної державної економічної політики, а також створення розвитий сітки соціального захисту населення, вирівнювання надмірних розходжень у доходах його окремих шарів, що викликають напруженість у суспільстві. Цей задум значною мірою вдалося запровадити в життя в старої ФРН, а в цей час уживають активні спроби інтегрувати його в нові землі.

Pages: 1 2 3