Фантастика у цій казці постійно співвідноситься із сучасної поетові дійсністю. Чиполлино, хлопчик-цибулинка, живе в Лимонному царстві. Він і його батьки «жили в дерев’яній халупі, якщо багатіям траплялося попадати в ці місця, вони невдоволено морщили носи…». Батька Чиполлино присудили «до тюремного ув’язнення не тільки на все життя, але й на багато років після смерті», тому що він ненавмисно наступив на ногу жорстокого й тупого принца Лимона

Маленький Чиполлино, відправляючись мандрувати по країні, мужньо бореться із гнобителями народу. Усюди він бачить картини вбогості й безправ’я. Так, кум Гарбуз « чиледве не із самого дитинства мріяв про те, що в нього буде коли-небудь власний будиночок». «Зрештою він вирішив працювати побільше, а є поменше», щоб прискорити придбання цегл на будівництво будинку. Коли наступила старість, кум Гарбуз побудував свій будиночок, але він був настільки малий, що старому нічого не залишалося, як «жити в цьому будинку сидячи». У такім же положенні перебуває й кум Чорниця, все майно якого «складалося з однієї половинки ножиців, заржавленої бритви, голки з ниткою й скоринки сиру».

Щоб прокормити барона Апельсина, селяни повинні були щодня направляти в замок своїх поміщиць — графинь Вишень «обози з найрізноманітнішою їжею». У підсумку «у них нічого не залишилося. Вся худоба з’їдена, всі плоди з дерев обібрані». Всі навколо, навіть «повітря, було власністю графинь Вишень, і тому всі, хто дихає, повинні платити гроші за оренду повітря». Нарешті, графині Вишні зажадали, щоб суд визнав їхнє право «стягувати орендну плату за дощ, сніг, град, а також за всяку погоду й непогоду, що посилає небом». Мужній Чиполлино і його друзі не можуть миритися з несправедливістю й сваволею. Вони вступають у боротьбу з ненависним кавалером Помідором, ненажерливим бароном Апельсином, принцом Лимоном і всіма, хто сидить на шиї народу. Їхня боротьба закінчується перемогою. Чиполлино і його друг Вишенька водрузили на вежі замка прапор Волі. Із цього дня події стали розвиватися з нечуваною швидкістю: «принц і графині покинули свої колишні володіння», замок був перетворений в «Палац дітей». «Там є й кімната для малювання, і театр ляльок з Буратіно, і кіно, і пінг-понг, і безліч усяких ігор. Зрозуміло, там є й найкраща, сама цікава й корисна для хлопців гра - школа…»

Закінчує Джанни Родари казку наступними словами: «Правда, є ще на світі інші замки й інші дармоїди, крім принца Лимона й синьйора Помідора, але й цих панів коли-небудь виженуть, і в їхніх парках будуть грати діти. Так буде так!»

Казка мала величезний успіх у юного читача. «Хлопчик-цибулинка» став емблемою багатьох піонерських плакатів в Італії, спеціальний значок — «значок Чиполлино» — вручається хлопцям, що активно беруть участь у роботі «Дитячого куточка» газети «Унита»: тим з них, хто зумів виявити більшу кмітливість, запал і вміння в рішенні ребусів і загадок, у своїх віршах і малюнках, присланих у газету. Журнал «Лаворо» так писав про цю казку: «Важке завдання — створювати нові книги для дітей. Потрібні такі книги, які вчили б дітей розуміти життя, бути чесними й прямими й не утовкмачували б їм святенницьку мораль… У книзі Родари казковий елемент вдало сполучається із зображеннями сумної правди нашої дійсності, і, як у кращих зразках справді народної літератури, героїзм і доброта позитивних героїв приводять до торжества справедливості».