У генезі української національної моделі псалма кінець ХІХ – початок ХХ століття ознаменувався відходом від шевченківського стилю, пошуком нових засобів і способів вираження; починає домінувати символізація, умовність. У псалмовій традиції відбуваються чималі трансформації, а то й деформації. Переспів псалма цього

Періоду – це вже не просто наслідування сакрального тексту, а його переосмислення, спосіб вираження світобачення автора. Якщо у ХІХ столітті поети переважно оновлювали форму та трансформували зміст своїх переробок, долучаючи національний, культурологічний та історичний аспекти, то у ХХ столітті помітне зрушення до інтимізації псалма. Звернення до псалмової традиції стає виразником внутрішніх переживань, боротьби поглядів, неприйняття оточення.

На початку ХХ століття у псалмовій ліриці набувають поширення революційні настрої. Показовою у цьому аспекті є творчість І. Франка. Поет, вважаючи Біблію джерелом натхнення в написанні оригінальних творів, звертається до старозавітного джерела і за його мотивами пише цикл «На сарі теми», зокрема: «Блаженний муж, що йде на суд неправих», «Говорить дурень у серці своїм», «Все ж твоя святая воля», «На ріці вавілонській – і я там сидів».

І. Франко у творі «Блаженний муж, що йде на суд неправих» поставив на передній план тему дієвості, по-своєму інтерпретуючи біблійний текст. У нього «блаженний муж» змальований істинним борцем за правду. І хоча традиційно прийнято сприймати текст переспівом саме першого псалма, беручи до уваги, напевно, епіграф до цього твору, вважаємо, що це швидше наслідування Нагірної проповіді, хоча потрактування блаженств у Франка є абсолютно протилежними до біблійних. Формально твір наближений до сакрального першоджерела (кожна строфа починається зі слова «блажен»), але змістовно та ідейно вони є не просто віддаленими, а навіть протилежними за значенням. Користуючись біблійним текстом, автор повністю його трансформує в ідейно-тематичному сенсі, вдається до вираження у дозволеній, підцензурній формі радикальних поглядів, прагнень до національного і соціального визволення. Такі настрої прочитуються і в інших зверненнях І. Франка до псалмової лірики.

Оригінально було інтерпретовано традиції псалмоспіву на рубежі ХІХ–ХХ ст. у творчості поета П. Карманського, чільного представника угруповання «Молода Муза». Звертаючись до Книги Псалмів, поет по-своєму трансформував сакральні тексти, надав їм інтимного, особистісного звучання. Цикл «Псалми» – це оригінальні варіації, написані за мотивами Псалтиря, в яких відображено душу П. Кар-манського, його світобачення.

Така інтимізація є характерною й для інших переспівників псалмів ХХ століття, зокрема для Є. Маланюка, Д. Павличка, М. Карпенка.

За формою переробки Д. Павличка – це переважно монолог. Однак певна діалогічність присутня в усьому циклі, бо деякі апеляції поета виникають як відповіді на запитання Творця. Дві традиції – українська і світова – переплітаються між собою і стають єдиним потужним рушієм «Покаянних псалмів». В умовах нової епохи глобалізму з її цинічним прагматизмом, де на перший план виступає безоглядна сила уніфікації не лише зла, а й добра, автор шукає «невинного духу, непорочного, мов немовля» [14, 186]. Відкривається той дух у процесі самовдосконалення і окремої особи, і цілого народу. Питомий український характер діалогу з Господом водночас набуває прикмет універсальності.

Серед нечисленних жіночих переспівів псалмів чільне місце посідає творчість Ліни Костенко (цикл «Псалми Давидові», 1989). Наслідуючи Книгу Псалмів, зберігши композиційні, лексичні особливості сакрального тексту, поетеса надала йому суспільного звучання. Важливим компонентом її художніх переспівів є підтекст.

Отож, на противагу національному, українізованому псалмові ХІХ століття, у ХХ столітті з’являється особистісний, Інтимізований текст. У ХХ ст. переважають варіації, твори за мотивами Псалтиря, формально та змістовно оновлені, що мають лише тематичні точки дотику із сакральним старозавітним джерелом. Книга Псалмів стає засобом вираження внутрішнього світу поета-переспівника, його світосприйняття, політичних та морально-етичних поглядів. За радянських часів Книга Псалмів майже не переспівувалася, а поодинокі звернення до неї нерідко набували вкрай далеких, «неопоганських» за духом» прочитань (П. Тичина «Псалом залізу»).

ХІХ століття також внесло свою лепту в розвиток жанру. У 2003 році Тетяна Яковенко здійснила майже ідентичні переспіви усіх 150 старозавітних текстів – «Книга псалмів у переспівах».

Вероніка Чотарі

Література

1. Бетко І. Рецепція Псалтиря в українській поетичній традиції // Другий літературний конгрес українців.– Л., 1993.– С. 122–124.

2. Бовсунівська Т. Традиція «переложеній» псалмів Давидових в українській літературі ХІХ століття // Біблія і культура: Зб. наук. ст. Вип. 3.– Чернівці, 2001.– С. 117–120.

3. Домашовець В. Псалми Давидові в поетичних творах Тараса Шевченка.– Оттава, 1992.– 159 с.

4. Грабович Г. Функції жанру і стилю у становленні української літератури // Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка.– К.: Основи, 1997.– С. 27.

5. Дюришин Д. Проблемы особых межлитературных общностей / Ин-т востоковедения РАН / Д. Дюришин (ред.).– М.: Наука, 1993.– 264 с.

6. Качуровський І. Містична функція літератури та українська релігійна поезія // Слово і час.– 1992.– № 10.- С. 33–45.

7. Коптілов В. В. Актуальні питання художнього перекладу.– К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971.– С. 35.

8. Лановик З. Hermeneutica Sacra.– Т.: Ред.-вид. відд. ТНПУ, 2006.– 587 с.

9. Лексикон загального та порівняльного літературознавства.– Чернівці: Золоті литаври, 2001.– 636 с.

10. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів.– Т. 2.– К.: ВЦ «Академія», 2007.– 624 с.

11. Литературная энциклопедия: В 11 т.– 1929–1939. / Гл. ред. А. В. Луначарский; Ученый секретарь Е. Н. Михайлова.– Т. 9.– М.: ОГИЗ РСФСР, Гос. ин-т «Сов. энцикл.», 1935.– 832 с.

12. Там же.– Т. 11.– М.: Худож. лит., 1939.– 824 с.

13. Неупокоева И. Г. Проблемы взаимодействия современных литератур (Три очерка).– М.: Изд-во АН СССР, 1963.– 227 с.

14. Павличко Д. Покаянні псалми: поезії.– К.: Основи, 1994.– 224 с.

15. Павлюк М. Інтерпретація Псалтиря в поезії Т. Шевченка // Укр. л-ра в системі літератур Європи і Америки (ХІХ–ХХ ст.).– К., 1997.– С. 63–94.

16. Радуцький В. «Псалми Давидові» Тараса Шевченка очима перекладача // Сучасність.– 1994.– № 3.– С. 154–157.

17. Сулима В. Біблія і українська література: Навч. посіб.– К.: Освіта, 1998.– 400 с.

18. Тихолоз Н. Жанр та жанрова модифікація в лабіринті гносеологічних парадоксів // Українське літературознавство: Зб. наук. пр.– Вип. 67.– Л.: Вид. дім Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2006.– С. 169–184.

19. Украинец. Альманах, издаваемый Михаилом Максимовичем. Книжка первая.- М., 1859.- С. 3–25.

20. Хализев В. Е. Теория литературы. Учеб. для студ. высших учеб. заведений.– М.: Высш. шк., 1999.– 240 с.

21. Чорнописька Л. Своєрідність псаломних переробок Юрія Федьковича // Біблія і культура: Зб. наук. ст.– Вип. 2.– Чернівці, 2000.– С. 39–42.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Еволюція жанру псалма в українській літературі. Європейський контекст . З'явився готовий твір.