Ерофеев Венедикт Васильович (1938-1990) - прозаїк, драматург, есеїст. Народився на Кольськім півострові в м. Кіровську Мурманської області. Учився в МГУ (1956-1957), звідки був відрахований за невідвідування занять по вишколі, потім - в Орехово-Зуевском, Коломенському, Владимирському педінститутах. Навчання не завершив. Відмовившись від статусу добромисного громадянина СРСР, протягом ряду років живе без документів, по ідейних міркуваннях ухиляється від служби в армії. Багато читає. Заробляє на життя головним чином вимотуючою й непрестижною фізичною працею (вантажник, підсобник муляра, опалювач-кочегар, монтажник кабельних ліній зв’язку й т.п.). Основні сили віддає заняттям літературою, але через найтяжкі умови існування, постійної “ленінградської блокади” і пристрасті до алкоголю працює в основному “нахрапом”, з більшими перервами

Чи не відразу з’ясувалося, що “Москва - Петушки” не піддаються однозначному трактуванню. Сопровождавшая публікацію поеми в журналі “Тверезість і культура” (1988, № 12) стаття Сергія Чупринина “Безбоязність щирості” викликала невдоволення шанувальників Вен. Ерофеева, обвинувачення ввульгаризации.