Коли перераховують жанри, створені античною літературою й успадковані європейською літературою нового часу звичайно називають епос, лірику, трагедію й комедію, історичну, ораторську й філософську прозу, і дуже рідко згадують про ще один жанр. Цей жанр - лист. У наш час лист по суті перебуває за межами літератури. Коли пишуть листа, турбота про художність коштує звичайно на останнім місці й виходять добутки, цікаві й важливі для пишучого й для одержувача, але більше ні для кого. Навіть листа Толстого або Чехова представляють для нас скоріше історичний і біографічний, чим художній інтерес. Виключення представляє лише одна порівняно невелика група листів. Це так званийо «відкриті листи» - ті, які публікуються в пресі, обговорюються, викликають відгуки й будучи зверненими до конкретного адресата, стають у той же час фактом суспільного й літературного життя

Наприклад, в античності всі листи були «відкритими». Це не виходить, що вони призначалися для негайного широкого опублікування; але це значить, що людина, що писав лист другові, твердо знав, що його лист прочитає не тільки адресат, але й інші його друзі, а багато хто з них перепишуть лист для себе й покажуть власним друзям, і так далі, і тому він піклувався про легкість викладу й красі складу не менш, ніж якби писав мовлення або трактат. А потім також листи збиралися - іноді самим автором, іноді його кореспондентами й шанувальниками - і видавалися окремими книгами до відома всіх аматорів красного письменства. Було досить також і таких листів, які ми пишемо зараз: коротких, ділових, недбалих, написаних для того, щоб їх прочитали, взяли до відома й забули. А звідки ж виникло слово «епістолярний»? Відповідь проста: «лист» по - гречески - «епістола», «література листів» - «эпистолография». Виходить, епістолярний жанр - це жанр листа