енеида - більша епічна поема Вергілія, у якій, на думку сучасників, він вступив у змагання з Гомером. Написана за бажанням Августа, «енеида», хоча й була створена на міфологічний сюжет і відбивала релігійні подання самого поета, служила також актуальним ідеологічним завданням нового ладу.

Герой поеми - троянец Еней, від якого, по переказі, відбувся рід Юлиев, що всиновив Августа. Відповідно до міфу, Еней уважався сином богині Афродіти (у римській міфології - Венери), і поема офіційно затверджувала божественне походження нового володаря Рима. Поема Вергілія побудований як ланцюг окремих, цілком закінчених епізодів-оповідань. Зв’язані загальним сюжетом, вони представляють єдине ціле. Еней, відповідно до волі богів, залишає зруйновану Трою й після багатьох скитаний по світлу прибуває до берегів Італії, де засновує царство в латинській землі.

Оракули, віщі сни й усілякі знамення передвіщають його нащадкам влада над миром. Від сина його Аскания (інакше Иула) повинен відбутися Ромул, майбутній засновник Рима. У поемі дається міфологічне тлумачення римської історії аж до часів автора. Закінченість форми робить «енеиду» одним з найвищих досягнень римської поезії. Вона відрізняється точним і стислим стилем, плавними, звучними віршами; багато хто з них стали крилатими словами й увійшли в культурний побут різних народів