Озирнімося довкола. Сучасна інформатика й нечувана легкість переміщень, які нібито додають відчуття могутності й сили, насправді ослаблюють і знеособлюють кожного зокрема.

Поспіх став нормою життя. Всюдисуща реклама руйнує здатність людини до самостійних суджень. Телевізор привчає до безперервної калейдоскопічної зміни вражень, без якої неначе й жити стає неможливо. А електронний вітер видмухує всі запаси пам’яті, перетворюючи скарбницю на порожню й слизьку трубу.

Що таке електроніка? Вона не жива й не мертва, але швидкість її процесів величезна. Її не назвеш розумною, проте й на безглузду вона не скидається. Їй властиве щось на кшталт саморозмноження. Хто вона: «по-легшувач» життя? Ні, вона полегшує розв’язання здебільшого штучних завдань і задоволення порожніх потреб. І робить вона це лише з тією умовою, що ми передоручимо їй власну ініціативу й відповідальність, станемо без неї безпорадними і залежними від її послуг.

Вона ввірвалася в людську душу й мозок, бажання і навички, прагнучи заволодіти людиною й переінакшити її. І момент вторгнення був обраний напрочуд прицільно — кінець чергової культурної епохи, період, що несе душевну порожнечу і затемнення духу, коли дитяча основа людини звільняється від штучних дорослих нашарувань і виразно заявляє про себе. У чому виявляється дитяче єство? У безвідповідальності та самозабутній грі.

Численні натовпи дітей сьогодні повністю захоплені новою іграшкою — комп’ютером. Забуто все: затишок рідної оселі, авторитет батька, навчання, вимоги вихователів і вчителів. І якщо роздмухати гру до грандіозних розмірів, наслідки будуть жахливими, оскільки ігри дорослих небезпечні не по-дитячому. Занурення у світ комп’ютерів культивує моральну спустошеність, вседозволеність і ганебну психологію розбещеної дитини.

УТім, навряд чи електронна недуга зайшла по-справжньому далеко. Але це припущення побудоване не на вірі в здатність людини отямитися й зрозуміти, а на упевненості, що людству, яке загралося, не вистачить часу й можливостей довести гру до її логічного завершення.