Бангладеш - бідна густонаселена країна, що характеризується високими темпами росту чисельності населення. У середині 1990-х років дві третини працездатного населення були зайняті в землеробстві й ок. 30% валового внутрішнього продукту (ВВП) створювалося в сільському господарстві. Однак країна хронічно страждає від недостачі продовольства. До числа важливих ресурсів, на які опирається національна економіка, ставляться чайні плантації Силхета, родовища природного газу, нафти, кам’яного вугілля, торфу, вапняку й експлуатація гідроенергії р.Карнапхули. У Читтагонге, Дакке, Нараянгандже й Кхулне зосереджена основна частина фабрично-заводських підприємств. В 1998 у Бангладеш була схвалена масштабна програма залучення іноземного капіталу для розробки газових родовищ, із чим зв’язують певні надії на організацію його експорту Виндию.

Одне з першочергових завдань - досягнення самозабезпечення продовольством. Незважаючи на те що збори рису збільшилися з 6 млн. т до 18 млн. т в 1993-1994, зберігається хронічна залежність країни від імпорту (ок. 2 млн. т зерна в рік) . Інша важлива мета полягала в розширенні виробництва джуту (сировини або готової продукції) на експорт, що в 1980-х роках давав країні ок. 60% валютних надходжень від зовнішньої торгівлі. У середині 1990-х років 75% вартості всього експорту Бангладеш становили одяг і текстильні вироби. На зовнішні ринки у великих розмірах поставляються чай і морепродукти.

Сільське господарство. Для бангладешской села характерно натуральне господарство в дрібних селянських подвір’ях. Усе більше важливої стає орієнтація на оброблення товарних культур. Головну з них, джут, в 1993-1994 обробляли на площі 0,5 млн. га (в 1985-1986 його посіви досягали 1 млн. га). Культура вирощується переважно в заплавах Брахмапутри, Джамуни, Падми й Мегхни, де родючість алювіальних ґрунтів підтримується щорічними розливами рік. На початку 1990-х років виробництво джуту досягало приблизно 9 00 тис. т у рік. Усюди на низинних рівнинах вирощують рис, але значні надлишки для продажу на внутрішньому ринку є тільки в Силхете й західних округах. Збори на початку 1990-х років становили в середньому 18,3 млн. т. Урожаї розподіляються по трьох агроклиматическим сезонах, і тому культивується безліч сортів. Аус вирощують переважно для задоволення власних продовольчих потреб, оскільки жнива відбуваються в дощовий сезон і зерно погано зберігаються. Аус і джут ростуть приблизно в однакових агроклиматических умовах. Рис амон (аман) висаджують у поле, як правило розсадою. Забирають на початку сухого сезону, одержуючи найкраще по якості зерно, що йде на продаж. Боро, теж оброблюваний за допомогою розсади, приносить більше високий урожай, чим амон, але його вирощування можливо в силу природних обмежень лише на малій площі. Чай успішно виростає на плантаціях Силхета, його щорічна продукція становить ок. 50 тис. т. Серед інших важливих сільськогосподарських культур - цукровий очерет, картопля, пшениця й батат.

Щоб краще підготувати ґрунт до посіву, полючи неодноразово зорюють легким дерев’яним плугом і боронять. Тягловою силою служить запряжка малорослих волів, прополка й жнива ведуться із застосуванням ручних знарядь праці. Молотьбу рису й інш зернових здійснюють, ганяючи по струму худоба, або вручну. Джут зрізують серпом, ретельно вимочують і потім, також вручну, відокремлюють волокно від стебла

Для більше інтенсивного використання орних земель (у тому числі й у сухий сезон) і ранньої сівби до основного сезону дощів, широко впроваджується зрошуване землеробство. Полив і рясні опади дозволяють одержувати з ділянки два й навіть три врожаї в рік, перетворюючи тим самим 7,6 млн. га орних угідь в 13,6 млн. га валової посівної площі

Рибальство й лісове господарство. Риба - важливий компонент харчування бенгальців і одна зі статей експорту. Найбільш значима гільза й кілька видів креветок

Головні лісові ресурси країни зосереджені в Горном Читтагонге. Найцінніший гарджан - споконвічна для Бангладеш порода цінної деревини, що володіє високоякісною твердою деревиною. Успішно триває закладка плантацій тику. Ліс сплавляється по р.Карнапхули на лісопереробні підприємства. Бамбук використовується в паперовій промисловості. Гаю салового дерева з міцною деревиною, присвячені до височини Мадхупур, вирубуються на паливо й для будівельних мет

Гірничодобувна промисловість. У великих розмірах ведеться видобуток природного газу, споживаного на електростанціях і заводах мінеральних добрив. Його ресурси в 1994 оцінювалися в 600 млрд. куб. м. Головні родовища перебувають на сході країни - в округах Комилла й Силхет. В 1997-1998 Бангладеш виявила більшу зацікавленість у залученні прямих іноземних інвестицій для розвідки й організації експлуатації нових газоносних басейнів. Почато експлуатацію першого нафтового родовища, а також покладів вугілля, правда невисокої якості. Його запаси в окрузі Богра оцінюються в 1 млрд. т. У цьому ж окрузі добувають вапняк для потреб цементної промисловості. У Бангладеш гостро відчувається недостача будівельного каменю й гравію

Енергетика в Бангладеш розвинена дуже слабко. Потужність електростанцій оцінюється приблизно в 3000 мВт. З них приблизно 10% доводиться на єдину гідроелектростанцію на р.Карнапхули, звідки лінія електропередач тягнеться до Читтагонга й далі в Дакку. По мосту через Джамуну простягнуть газопровід і прокладений лінія електропередач у західні області країни. Більша частина електроенергії виробляється на ТЕС, що працюють на природному газі й нафті

Обробна промисловість у великому ступені залежить від імпортної сировини. Це ставиться до бавовняних фабрик, що виросли в багатьох містах - Дакке, Нараянгандже, Кхулне, Читтагонге, Куштии й Пабне. У країні численні джутові, текстильні, швейні й шкіряні підприємства. У Читтагонге діють нафтопереробний комбінат і сталеплавильний завод, що випускає круглий прут, м’яку листову сталь, оцинкований аркуш. У Кхулне й Читтагонге ведеться будівництво й ремонт судів

На вітчизняні ресурси опираються лише галузі, пов’язані з переробкою джуту, цукрового очерету й сподіваючись, а також целюлозно-паперова промисловість і заводи мінеральних добрив. Джутові фабрики розташовані біля Дакки й у Кхулне, Читтагонге, Чандпуре й Сираджгандже. Цукрові заводи розміщені в північних і східних округах країни, а також у районах Маймансингх, Хабигандж і Дакка. Чайні фабрики перебувають в округах Силхет і Читтагонг. Папір виготовляють підприємства в Чандрагхоне й Пабне, твердий картон - у Кхулне. У Силхете налагоджений випуск паперової маси з бамбука, очерету й відходів переробки джуту. Мінеральні туки на базі природного газу роблять у Фенчугандже (округ Силхет), у Горасале й в Ашугандже (під Даккой). Швидко розвивається виробництво готового одягу, що впливає на зайнятість населення, структуру імпорту й особливо експорту

В 1947-1971 багато галузей індустрії в Східному Пакистані з’явилися завдяки державній Корпорації промислового розвитку Пакистану. Побудовані підприємства продавалися переважно бізнесменам із західної частини країни. В 1972 уряд Бангладеш націоналізувало ряд галузей (джутову, цукрову, бавовняну промисловість), банки, страхові компанії й деякі фірми, що володіли річковим і морським флотом. Після 1975 керівництво Бангладеш стало заохочувати приватний сектор і проводити політикові залучення іноземних інвесторів і приватизації державних підприємств, у першу чергу джутової й текстильної промисловості

Транспорт. Транспортне повідомлення в Бангладеш ускладнено природними умовами. Через Ганг, вище Куштии, зведений єдиний міст. По ньому проходить ширококолійна залізниця. В 1998 зданий в експлуатацію сполучений залізничний і автомобільний міст через Джамуну . Мости на Падме взагалі відсутні. Тому перевезення людей і вантажів через більшість рік здійснюються на залізничних поромах. Додаткові проблеми створює різна ширина залізничної колії. До сходу від Джамуни й Падми колишня Ассамо-Бенгальська магістраль і інші мають метрову колію. На заході країни майже всі залізниці ширококолійні; вони забезпечують зв’язок північно-західних районів Бангладеш із Куштией, Джессуром і Кхулной, а також ведуть в Індію. Правобережні рейкові шляхи від однієї з переправ через Джамуну до Сантахара, Рангпура й Динаджпура теж метрової колії. Загальна довжина залізниць у країні ок. 2900 км.

Pages: 1 2