Сільськогосподарська продукція становить більше половини обсягу новозеландського експорту. До головних видів сільськогосподарської продукції ставляться м’ясо, молочні продукти й вовна. Ці товари тривалий час були основою зовнішньої торгівлі Нової Зеландії, хоча в останні роки структура експорту стала більше диверсифицированной і тепер включає, наприклад, лесопродукти, фрукти й овочі, а також промислові вироби. Важливим джерелом валютних надходжень служить туризм

Головними галузями промисловості є харчова; виробництво транспортного встаткування; виробництво й ремонт електротехнічного й механічного встаткування; ковроткацкая, меблева, поліграфічна промисловість і видавнича справа; виплавка алюмінію й деревообробна промисловість. Сільське господарство й промисловість розвинені як на Північному, так і на Південному островах

Економічна географія. Економіка Північного острова останнім часом стає усе більше диверсифицированной. Велике значення для цього району має розведення худоби для одержання м’яса, молочних продуктів, вовни й шкіри. Головні райони молочного тваринництва зосереджені в графствах Уаикато й Хаураки, до півдня від Окленда, і Таранаки, на західному узбережжі біля Нью^-Плімута. На сонячних узбережжях заток Хок, Пленти й на півночі півострова Окленд вирощують фрукти (яблука, груші, ківі) і овочі, у тому числі для переробки, як для внутрішнього споживання, так і на експорт. Промислові підприємства в основному зосереджені в містах Окленд, Веллінгтон, Хатт і Гамильтон. На Північному острові розвинена лісова промисловість, основою для якої є головним чином штучні соснові насадження

Землеробство й пасовищне скотарство на Південному острові менш інтенсивно, чим на Північному. Однак зустрічаються райони з інтенсивним землекористуванням, у тому числі Саутленд, де займаються розведенням і відгодівлею ягняти й де останнім часом розширюється молочне тваринництво; поливні фруктові сади з кісточковими культурами в центральному Отаго; деякі орні землі в Кентербери і яблучні сади навколо Нельсона, а також район виноградарства й виноробства - Марлборо. Більшість районів пасовищного скотарства на поліпшених пасовищах і на природних пасовищах у степових передгір’ях і у внутрішніх улоговинах Кентербери й Отаго, як і райони виробництва пшениці (Кентербери), відрізняються наявністю великих господарств, відносно низкою вартістю землі, невисокою продуктивністю (у перерахуванні на гектар площі). Населення цих районів невелике й зосереджено на фермах, що далеко відстоять одна від іншої. Вівчарство має більше важливе значення, чим розведення великої рогатої худоби, за винятком Уестленда, де в деяких долинах і на прибережних терасах добре розвинене молочне тваринництво. У внутрішніх гірських районах головним видом сільськогосподарської продукції є тонка вовна, а Саутленд і деякі райони Отаго й Кентербери спеціалізуються на відгодівлі ягнят, м’ясо яких іде на експорт у замороженому виді. У південних і центральних районах Кентербери продуктивність пасовищ підвищують за допомогою зрошення. Лісова промисловість, що базується на збережених ділянках природного лісу уздовж західного узбережжя, розвинена слабкіше, ніж на Північному острові. Істотну роль в економіці цієї території грає туризм

Валовий внутрішній продукт. В 1996-1997 фінансовому році валовий внутрішній продукт Нової Зеландії (ВВП) - сумарний обсяг випущеної товарної продукції й зроблених послуг - оцінювався в 95 млрд. новозеландських дол. На особисте споживання доводилося майже 62% ВВП Нової Зеландії; ок. 20% - на інвестиції в основний капітал і 17% - на державні відомства й служби. Ці пропорції були аналогічні пропорціям 1980. Середньорічний фактичний приріст ВВП в 1982-1989 становив 1,4%, тобто вдвічі менше середнього приросту, характерного для країн ОеСР.

Трудові ресурси. Загальна чисельність трудових ресурсів Нової Зеландії в 1997 становила майже 1,7 млн. чоловік. За минуле десятиліття структура новозеландської економіки піддалася деяким змінам; відповідно змінилася й зайнятість самодіяльного населення. Продовжувала знижуватися частка зайнятих у добувній промисловості й сільському господарстві при одночасному росту зайнятості в сфері послуг. В 1997 у сільському господарстві було зайнято 9% всіх працюючих, в обробній промисловості - більше 16%, в оптовій і роздрібній торгівлі - 21%, у банківській і фінансовій сфері - більше 12%, у сфері послуг (включаючи побутове обслуговування й соціальну сферу) - 27%. Рівень безробіття в 1997 становив 6,7%.

Сільське господарство. Приблизно 51% території Нової Зеландії займають пасовища й орні землі. Сільське господарство, особливо молочне тваринництво, механізоване й досить ефективно. Прогресу в цій області сприяло впровадження наукових методів у землеробство й тваринництво

Тваринництво відіграє найважливішу роль в економіці Нової Зеландії. Головними видами експортованої продукції є м’ясні й молочні продукти й вовна. По виробництву вовняного волокна Нова Зеландія стоїть на другому місці у світі (після Австралії). Основна частина валютного виторгу виходить за рахунок експорту м’ясопродуктів, особливо баранини (експортується 90% м’яса молодих тварин і 75% м’яса дорослих тварин) і яловичини (на експорт іде 81%). Вивозиться й більша частина продукції молочного тваринництва (90-95%) у вигляді масла, сиру, сухого молока й ін.; на її частку доводиться приблизно 20% загального обсягу експорту

Головними сільськогосподарськими культурами, вирощуваними в Новій Зеландії, є пшениця, овес, ячмінь, кукурудза (маїс), горох і картопля. Всі ці культури, за винятком картоплі, вирощуються головним чином на Південному острові. Звичайно Нова Зеландія повністю забезпечує себе пшеницею, а також робить достатню кількість овочів і фруктів для задоволення внутрішнього попиту. Яблука, груші й ківі вирощуються на експорт. Розведення цитрусових і інших субтропічних плодів (ківі) зосереджено по берегах заток Пленти й Поверти на Північному острові; інші сорти фруктів вирощуються по всій території країни. У районах Ист-Кост, Хокс-Бей і Мартинборо на Північному острові й Марлборо на Південному розвинене виноградарство й виноробство

Рибальство. Прибережні води Нової Зеландії багаті багатьма комерційно коштовними видами риби і їстівних молюсків. Із середини 1970-х років значно виріс обсяг експорту морепродуктов. Введення в 1978 200-мильної особливої економічної зони зробило Нову Зеландію власницею однієї із самих великих акваторій вмире.

Лісове господарство. Лісу з місцевих порід, що грають більшу роль у ландшафтах Нової Зеландії, займають 6,4 млн. га й збереглися в основному на західних схилах Південних Альп (острів Південний). Основу лісового господарства становлять 1,5 млн. га штучних насаджень, що переважно складаються зі швидко зростаючої каліфорнійської сосни Pinus radiata ; вони дають основну масу сировини для целюлозно-паперової й деревообробної промисловості. Обсяг експорту лесопродуктов в 1996-1997 оцінювався в 2,4 млрд. новозеландських дол. Лісопосадки були початі з ініціативи уряду ще до Другої світової війни й активно велися в 1970- 1980-е роки. В 1990-х роках значна частина лісів, що перебували у власності держави, була приватизована

Мінеральні ресурси. Запаси корисних копалин у Новій Зеландії відносно невеликі. В 1852 було відкрите золото, спочатку на п-ове Коромандел, а потім на острові Південний; видобуток золота була основним джерелом валютних надходжень протягом другої половини 19 в. Пізніше ця галузь занепала, однак в 1980-х роках відновила інтенсивна розробка як россипних, так і корінних родовищ золота. Кам’яне вугілля зустрічається досить часто, однак 90% промислових запасів (переважно лігніту) зосереджені на острові Південний. В 1996 3,6 млн. т суббитуминозних вугіль було добуто в кар’єрах Північного острова. Значна кількість вугілля вивозиться на експорт, головним чином у Японію. З інших нерудних корисних копалин у великій кількості добуваються будівельні матеріали - пісок, бутовий камінь, гравій і галька, а також глина, вапняк, доломіт. В 1970 поблизу Окленда був побудований металургійний завод, де виплавляється високоякісна сталь із залізистих пісків по способі, розробленому новозеландськими фахівцями. Триває розробка титаномагнетитових чорних пісків, що залягають уздовж західних узбереж обох островів; вони використовуються при виплавці стали, а також ідуть на експорт. На острові Північний, у Капуни й у районі Нью^-Плімута виявлені відносно невеликі запаси нафти й природного газу. Більше велике газове родовище в море, відкрите в 1969 до південно-заходу від Нью^-Плімута, освоюється з початку 1980-х років

Pages: 1 2