Ми знаємо Пушкіна-Людини,

Пушкіна - друга монархії,

Пушкіна - друга декабристів.

Все це блідне перед одним:

Пушкіна-Поет!

А. Блок

Олександр Сергійович Пушкін. Це ім’я знайомо кожній російській людині, вона завжди викликає самі добрі й світлі почуття. Його вірші супроводжують нас все життя - з раннього дитинства до глибокої старості. Перечитавши знайомі рядки, ми щораз сприймаємо їх по-новому.

Пушкінська лірика прекрасна й різноманітна. Вона вражає читачів своєю простотою й одночасно глибиною думок і почуттів, виражених у ній. У лірику поета знайшли відбиття різні теми й проблеми: і ті, які хвилювали поетів в усі століття, і ті, які виникали в першу третину XIX століття.

“Що ж було предметом його (А. С. Пушкіна) поезії?” - запитував Н. В. Гоголь. І відповідав: “Усе стало предметом…” Дійсно, у лірику великого поета ми знайдемо й реальні портрети часу, і картини вічно мінливої природи, і філософські міркування про сенс людського існування, про роль людини в житті суспільства. Через свої вірші А. С. Пушкін передає й чисто індивідуальні відчуття (думки й почуття, захвати й переживання), ділиться спогадами й враженнями, призиває до боротьби за моральні ідеали. Його лірика дозволяє сучасному читачеві заглянути в іншу епоху, подивитися на мир очами великого поета.

Одне з найважливіших місць у пушкінській ліриці займає тема дружби. У вихованця Царскосельского ліцею, прекрасного поета А. С. Пушкіна, звичайно ж було багато друзів: И. Пущин, Рилєєв, Дельвиг, Кюхельбекер і інші. Тому дружба, що зв’язує їх, віра в одні ідеалів і принципи знайшли відбиття в його лірику (“У глибині сибірських руд…”, “До Чаадаєва”, “И. И. Пущину” і багато хто інші).

Вірші, присвячені ліцейському товаришам, перейняті самими добрими й щирими почуттями, вірою в незламність дружнього сполучника:

Друзі мої, прекрасний наш сполучник!

Він, як душу, нероздільний і вічний -

Неколебим, вільний і безтурботний,

Зростався він під покровом дружних муз.

(“19 жовтня”, 1825 р.)

19 жовтня - день відкриття ліцею, що постійно відзначався ліцеїстами першого випуску (до яких належав і А. С. Пушкіна). Із цим днем зв’язані зустрічі старих друзів, розмови й суперечки, світлі й добрі, а часом і смутні спогади. От чому саме із цією датою зв’язані деякі вірші поета:

Бог допомогти вам, друзі мої,

И в бурах, і в життєвому горі,

У краї чужому, у пустельному морі,

И в похмурих прірвах землі!

19 жовтня”, 1827 р.)

А скільки було таких “бур” і “життєвих” негод! Але найсуворішим випробуванням був 1825 рік, що ознаменувався історичною подією - повстанням декабристів. Хоча поет не належав ні до якого таємного суспільства й не приймав участі в повстанні на Сенатській площі, у нього було багато загальних поглядів, надій і спогадів з “первістками волі”. Все це теж відбилося в лірику А. С. Пушкіна.

Так, наприклад, у вірші “Арион” (1827 р.) для алегоричного зображення своїх зв’язків з декабристами автор використовує міф про давньогрецького поета й музиканта, що був урятований від загибелі в море зачарованим його співом дельфіном. У цьому вірші А. С. Пушкін порівнював свою долю з долею Ариона, що один серед друзів уцелел після “вихру шумного”. Під словом “вихор” поет, очевидно, має на увазі грудневе повстання. Незважаючи на поразку, А. С. Пушкін, “таємничий співак”, залишається вірний своїм друзям і ідеалам: “Я гімни колишні співаю”.

Вірш “У глибині сибірських руд…” з’явилося посланням у Сибір засланим декабристам. У ньому А. С. Пушкін підтримує друзів, призиває “зберігати горде терпенье” і вірити в те, що

Окови тяжкі впадуть,

Темниці зваляться - і воля

Вас прийме радісно у входу,

И брати меч вам віддадуть.

Автор пише, що ті, хто залишився на волі, не забувають про своїх друзів:

Любов і приятельство до вас

Дійдуть крізь похмурі затвори,

Як у ваші каторжні нори

Доходить мій вільний глас.

Близькість до декабристів, дружба з деякими з них послужили причиною тому, що А. С. Пушкін виявився в посиланні в Михайлівськім. Там, страждаючи від самітності, поет був сильно вражений тим, що до нього, порушуючи всі заборони, приїхав И. И. Пущин:

Мій перший друг, мій друг безцінний!

И я долю благословив,

Коли мій двір відокремлений,

Сумним снігом занесений,

Твій дзвіночок оголосив.

(“И. И. Пущину”)

Ця подія, коли поет сам відчув велич і силу щирої дружби, не могло бути забуте. І вже після поразки декабристів А. С. Пушкін пише послання “И. И. Пущину” (1826 р.), у якому згадує приїзд друга й “молить святе провиденье”, щоб озарилось заточенье И. Пущина “променем ліцейських ясних днів”. Цей вірш був пересланий И. Пущину на каторгу разом з посланням декабристам “У глибині сибірських руд…”.

Таким чином, вірші А. С. Пушкіна вражають читачів своєю щирістю й простотою, вірою в нескінченне дружнє почуття. Вони дуже легко читаються й запам’ятовуються, залишають у душі людини незабутні враження. Н. В. Гоголь писав, що в пушкінських віршах “немає зовнішнього блиску”, що вони “прості” і “пристойні”, “слів небагато, але вони так точні, що позначають всі”.

А для того щоб самому зрозуміти весь зміст пушкінських віршів, пережити радості й суму разом з поетом, треба лише взяти збірник його віршів і зануритися в незвичайний і прекрасний мир поезії А. С. Пушкіна.

Збережи - » «Друзі мої, прекрасний наш сполучник» - твір по творчості А. С. Пушкіна . З'явився готовий твір.