Активне освоєння Далекого Сходу Росією почалося при Петрові 1 практично відразу після полтавської перемоги й закінченні північної війни з висновком миру зі Швецією в 1721 році.

Відкриття морського шляху на Камчатку сприяло б вивченню північної частини Тихого океану. Петро 1 цікавився морськими шляхами в Індію й Китай, поширенням впливу Росії на східну частину Тихого океану, досягненням “незнаної частини” Північної Америки, куди ще не встигли добратися французи й англійці.

Інтерес до Індії й Китаю й шляхам проникнення туди у світі все зростав після того, як Марко Поло в 1271 - 1295 роках пройшов у Китай сушею й повернувся назад морем, повідавши миру про “царства й чудеса” Сходу. В 1466 році Панас Нікітін проникнув в Індію, повідавши опис своєї подорожі. Пізніше в 1453 році сухопутні дороги туди були перекриті турками - османами, що захопили Константинополь, і Європа змушена була шукати морські шляхи.

Відкрити цей шлях удалося Васько да Гамору (через південь Африки) , але одночасно пошуки йшли й у південно-західному напрямку. Колумб, Бальбоа, Кабраль, Магеллан відкрили миру Нове Світло. Європа кинулася ділити цей ласий шматок. Римський тато Олександр Боджиа, по-третейськи розсудивши, віддав усе, що лежало на захід Азорських островів Іспанії, на схід - Португалії, що було, у загальному-те, справедливим рішенням… для Іспанії й Португалії… Але, до великої прикрості оних у той момент уже існували й інші морські держави - Англія, Франція, Голландія. З’ясування відносин затяглося на сторіччя, з якого правої у всіх відносинах вийшла, як нам тепер відомо, Англія, що і оголосила себе володаркою семи морів.

Росія на той час уже встигла стати морською державою й, природно, не могла поступитися полмира могутньої, але все-таки крихітної Англії. Тому питання ськорення морів і проникнення в Китай завжди був актуальний для починаючої набирати силу імперії.

Десь там була ще нікому невідома "земля да Гамору", багата хутром.

У січні 1725 року Петро 1 віддав указ про підготовку експедиції на Тихий океан для досягнення берегів Північної Америки. Експедиція повинна була досягти якого-небудь “міста європейських володінь” в Америці:

· Надлежит на Камчатке, или другом там месте, сделать один или два бота с палубами.

· На оних ботах (плить) возле земли, которая идет на норд, и по чаянию (понеже оной не знают) кажется, что та земля - часть Америки.

· И для того иськать, где оная сошлась с Америкою, и чтоб доехать до какого города европейських владений; и ежели увидят какой корабль европейськой, проведать от него как оной куст називают, и взять на письме и самим побивать на берегу и взять подлинную ведомость и, поставив на карту, приезжать сюди.

За рекомендацією Адміралтейств-Колегії експедицію очолив Витус Ионассен Беринг ( 1681-1741) .

Витус Ионассен Беринг ( 1681-1741) .

Перша Камчатська експедиція загальмувалася десь у берегів Камчатки. В 1726 році вона досягла Охотська, звідти добралася до Большерецка й Нижне-Камчатська. Лише в 1728 році Беринг пройшов від східного узбережжя Камчатки до мису Дежнева, але непогода так і не дозволила добратися до кінцевої мети експедиції берегів Америки.

В 1732 році корабель під початком М. Гвоздьова настільки близько підійшов до берегів Америки, що матроси змогли розрізнити її береги, але східний зустрічний вітер знову не дав “Архангелові Гаврилу” дібратися до заповітної мети.

В 1733 році уряд прийняв рішення про організацію другої Камчатської експедиції, називаної також Великої Сибірської або Великої Сибірсько-Тихоокеанської.

На цю експедицію покладали більші надії. Експедиція повинна була відшукати шляхи судноплавства по Північному Льодовитому океані, розвідати шляхи в Америку, Японію, провести картографічні дослідження (уточнення розташування "землі да Гамору") , вивчити побут і вдачі народів, що населяють ці землі.

В експедицію входили натуралісти, географи, історики. Майбутній герой цієї експедиції Георг Стеллер потрапив у неї тільки завдяки своїй наполегливості. Беринг усіляко вімовлявся брати на борт другого медика, але бажання молодого натураліста… до всяких труднощів і праць, а також прагнення побувати в нововинайдених місцях було настільки сильно, що він домігся від Беринга дозволу перебувати на судні не вченим або медиком, а на будь-яких умовах.

4 червня 1741 року пакетботи “Святий апостол Петро” під керівництвом Беринга й “Святий апостол Павло” під командуванням Чирикова відправилися до берегів Америки. Беринг намагався відшукати горезвісну "землю да Гамору", а Чириков хотів довести, що Америка перебуває не досить далече Чукотського східного кута.

Командор Беринг дарма прасував Тихий океан у марних спробах знайти землю, що загубилася. Її не було тоді, не з’явилася вона й нині.

Шторми тріпали суду… Терпіння Беринга закінчувалося (терпіння команди, треба думати закінчилося багато раніше) . І він віддав наказ повертати на північний схід… 20 червня, у сильному тумані, кораблі втратили друга-друга. Далі їм стояло виконувати завдання роздільно.

15 липня Чириков і його “Святий апостол Павло” досягли землі біля берегів Америки, що носить тепер ім’я першого правителя російських поселень в Америці - землі Баранова. Через два дні, пославши до землі шлюпку з десятком матросів під командуванням штурмана Дементьєва й не дочекавшись їхнього повернення протягом тижня він посилає другу із чотирма матросами на пошук співтоваришів. Не дочекавшись повернення й другої шлюпки й не маючи можливості підійти до берега Чириков віддав наказ продовжити плавання.

“Святий апостол Павло” відвідав деякі з островів Алеутської гряди.

З рапорту А. И. Чирикова про плавання до берегів Америки. 1741,7 грудня.

А при землі, при якій ми ходили й оглянули близько 400 верст, бачили китів, сивучей, моржів, свинок, птахів… безліч… По землі оной ськрізь високия гори й береги до моря мають крутия… а на горах біля того місця, де прийшли до землі, як вище показано, лісу досить великого росту… Виявився наш берег на західній стороні в 200 сажнях відстанню… Виїхали до нас в 7 шкіряних малих лотках, у кожній по одній людині… А після полудня… приїжджали до судна нашому в таких же 14 лотках по одній ж людині.

Після відвідування островів Алеутської гряди "Святий апостол Павло" взяв курс на Камчатку й 12 жовтня 1741 року прибув у Петропавловськую гавань.

Пакетбот "Святий апостол Петро" шукав "Святого апостола Павла” з найпершого дня їхньої розлуки, Беринг і не підозрював, що перебуває поруч із грядою островів, які вже відвідав Чириков. Доводи Георга Стеллера, що спостерігав у море чайок, що поруч повинна перебувати земля й необхідно повернути на північ не набули ніякої дії на стурбованого пропажею судна капітан-командора, і навіть навпаки - дратували навченого досвідом 60-літнього Беринга. Ще два місяці блукав командор у надії виявити "Святого апостола Павла". Але, здавалося, невдачі переслідували його. "Земля да Гамору" так і не знайдена, судно загублене… Далі тягти була не можна - вся експедиція виявлялася під зривом… І 14 липня флотський майстер Сопрон Хитрово, після тривалої наради вніс необхідну для цих випадків запис у судновий журнал: “А понеже ми, по виходу нашім з гавані, на зазначений курс ост-тінь-ост мали плавання не токмо до 46, але й до 45 градуса, однак ж ніякої землі не бачили… Того заради поклали перемінити один румб, тримати ближче до норду, тобто иттить на ост-норд-ост…” Втрата надій на знаходження "землі да Гамору" і судна Чирикова були не єдиними причинами, що змусили командора змінити курс - з 102 бочок води залишилася тільки половина, повернутися в Петропавловськ належало не пізніше кінця вересня, якщо буде знайдений берег Америки. Але його не було… 14 липня пакетбот "Святий апостол Петро" пішов до північних широт, і вже через день Стеллер побачив обриси землі.

Ранком при ясній погоді всі сумніви відпали. Але через слабість вітру пакетбот зміг наблизитися до берега лише 20 липня.

Це був північний захід Америки.

Трохи матросів, офіцер Сопрон Хитрово й натураліст Стеллер ступили на довгоочікуваний берег.

Pages: 1 2

Збережи - » Друга Камчатська експедиція . З'явився готовий твір.