В «селеньях любові», цьому раї любові для простаків, морячи страсті не вичерпати до дна. У веселому кварталі Сонэдзаки завжди повно развеселих гостей, вони горланять пісні, кривляються, наслідувати улюблених акторів, танцюють і насмешничают. Із всіх будинків веселощів доноситься разухабистая музика, веселий перебір сямисэнов. Як отут устояти й не зайти. Інший скнара й хоче ввійти, але боїться втратити всі свої грошики. Але служниці затаскують гостей силою. Увійде такий у будинок веселощів, а там уже його навчать, одурачат, околпачат, кошель растрясут. Особливо весело справляють тут момби - свято гетер! Те-те гості натішаться, нахохочутся, а гетерам тільки того й треба, що розм’якнув гість - тароватий гість

Серед квітів веселого кварталу з’явився ще один прекраснейший квітка - якась Кохару, легкий свій халат вона перемінила на святкове вбрання гетери. Ім’я в неї дивне - Кохару - Мала весна, воно передвіщає нещастя, означає, що помре гетера в десятий місяць року й залишить по собі лише сумні спогади. Закохалася Кохару в торговця папером Дзихэя - славного молодця, але хазяїн будинку любові зірко стежить за гетерою, не дає їй кроку ступити, так ще один багатий торговець Тахэй хоче викупити дівчину й відвезти далеко, в Итами. Покинули Котару всі богатие гості, говорять, усе через Дзихэя, занадто сильно вона його любить

Бродить по веселому кварталі монах-кривляка, зображує бонзу, ряса на ньому блазнівська, за ним юрба народу, біжать, кричать, а він історії всякі розповідає в блазнівській манері: про битви, про безумців, із собою покончивших через любов. Розспівує собі про самогубців і гріха не боїться. Заслухалася його Кохару, а потім, побачивши свого недруга Тахэя, швидко зникла в чайному будиночку. Але Тахэй наздогнав її й, розмахуючи перед її носом товстим гаманцем із золотими монетами, став ушановувати на чому світло коштує й недотрогу Кохару, і жалюгідного торговця Дзихэя: мол, і торговлишка в нього зубожіла й сім’я - мала-мала менше. Тахэй багатий, Тахэй удал, всіх перекупить, ніхто перед ним не встоїть. А Дзихэй - розуму втратився, у красуню закохався, а грошик^-те немає! Все багатство - обривки, клаптики, сміття паперовий, та й сам він - порожній стручок. Так хвалився Тахэй, а отут - глядь! - у воріт новий гість - важливий самурай із двома мечами, коротким і довгим, під покровом капелюха - чорні очі. Тахэй відразу на назадню, мов, він городянин, меча ніколи не носив, і скоріше бігти із всіх ніг. Але й самурай незадоволений, він з’явився на побачення до красуні, а вона смутна, сумовита, і доглядати за нею треба, немов за породіллею, так ще й служниця уважно оглянула його при світлі ліхтаря. І Кохару, заливаючись слізьми, стала розпитувати самурая, яка смерть легше - від меча або від петлі. От дивна дівчина! - думав самурай і тільки ряд випитих чарочек з вином повернули йому веселий настрій

А все місто Осака гримить, з усіх боків дзвоніння, переполох, Дзихэй закоханий у красуню Кохару, а хазяї їм заважають, намагаються розлучити, адже така любов прямий збиток веселому будинку, богатие гості розлітаються, як листи восени. У нещасну мить їхня любов народилася. Але заприсягли закохані хоча б один раз свидеться перед смертю

По ночах Дзихэй не спить, бродить по вулицях неподалік від чайного будиночка, хоче побачити Кохару, серце його повно тривогою про неї. І от бачить він її в оконце, вона розмовляє з гостем-самураєм, особа худе, смутне, бліде. Самурай незадоволений, тяжкий час проводити із закоханою дівицею. Розуміє він, що закохані зважилися вмерти разом, і вмовляє дівчину відмовитися від свого наміру, пропонує гроші - цілих десять золотих. Але Кохару відповідає гостеві, що допомогти їм не можна, ще п’ять років повинна вона служити жорстоким хазяям, а отут ще інші небезпеки - може викупити її який-небудь багатій. Так що вже краще вмерти разом, адже таке життя ганебне. Але смерть і страшна, вона лякає, а як почнуть сміятися люди над її мертвим спотвореним тілом. Є ще й мати-бабуся в далекому селі… Ах, ні, тільки не це, не дайте мені вмерти, добрий пан. Бідкається-надривається Кохару, душу її терзають протилежні бажання. Чує все це Дзихэй і приходить у лють: «Ах ти продажна лисиця! Мерзенна ошуканка!» і скрегоче зубами. А гетера проситься-благає самурая, щоб захистив, уберіг її від гордого Дзихэя, щоб допоміг їй зникнути від нього. Дзихэй не витримує й ударяє мечем у вікно, до грудей Кохару він не дістав, але ранив серце - вона довідалася руку й клинок. Самурай миттю підхопився, схопив Дзихэя, зв’язав його й принайтовал міцним шнурком до будинку. Схопив Кохару в оберемок і зник у глибині будинку. Залишився Дзихэй виставленим на ганьбу, немов грабіжник або бурлака. З’являється Тахэй і починає паплюжити суперника, між ними спалахує бійка. Збираються глядачі, вони регочуть, кричать, подначивают. Вискакує самурай, Тахэй тікає, самурай знімає капелюх - це старший брат Дзиро Магоэмон. Дзиро в жаху: «Ганьба мені!» Магоэмон заспокоює брата, бачиш, яка твоя кохана, ти два роки її любиш і не знаєш, а я відразу заглянув у глибину її чорної душі. Вона барсучиха, а в тебе двоє прекрасних дітей, більша крамниця, а ти тільки губиш справу через продажну дівку. Дружина твоя, а моя сестра терзається через тебе понапрасну, і батьки її плачуть і хочуть дочка додому забрати від ганьби. Я ж тепер не всіма шановний самурай, а блазень у процесії на святі. Дзихэй йому вторить: від злості в мене ледве не лопнуло серце, я стільки років присвячував себе всього цій хитрій лисиці, зневажаючи дітьми й дружиною, і от я гірко каюся. Він вихоплює листи з обітницями й шпурляє в особу Кохаре, а вона у відповідь кидає йому його послання. І отут випадає якесь ще лист, на ньому написане: «Від пані Сан, дружини торговця папером».

Кохару хоче вирвати лист із рук самурая, але той не віддає й незворушно читає лист. Потім урочисто повідомляє, що цю таємницю він збереже, Кохару вдячна йому. Розлютований Дзихэй ударяє Кохару, вона заливається слізьми. Брати віддаляються. Кохару ридає одна. Так вірна вона своєму улюбленому чи ні, секрет утримується в листі дружини Дзихэя, але самурай строго зберігає таємницю

Дзихэй дрімає у своїй крамниці, дружина його Про-Сан розставляє ширми, оберігаючи чоловіка від наскрізного вітру. Навколо детишки, слуги й служниці. До крамниці наближаються Магоэмон і матінка двох братів. Дзихэя скоріше будять, і він причиняється, що не спав, а, як покладено купцеві, перевіряв рахунку. Магоэмон накидається на Дзихэя з лайкою. Негідник, брехун, обдурив його, знову стакнулся із красунею гетерою, тільки для годиться жбурнув їй листа, а сам збирається викуповувати неї з дурного будинку. Дзихэй відмовляється, мол, хоче неї викупити багатій Тахэй, а зовсім не він. Дружина заступається за чоловіка, звичайно, це не він, а зовсім інша людина, у Тахэя, як відомо, і кури грошей не клюють. І Дзихэй дає своїм родичам письмова обітниця за всіма правилами на священному папері назавжди порвати з Кохару. Якщо збреше, то обрушать на нього кару всі боги: Великий Брама, Индра, чотири небесних князі, Будда й бодисатви. Всі ради й щасливі, дружина Про-Сан радіє: тепер у неї в руках тверда обіцянка від чоловіка. Родичі віддаляються, а Дзихэй падає на підлогу, натягає на себе ковдра й ридає. Дружина вимовляє йому, она-ді утомилася одна залишатися в гнізді, немов яйце-базіка

Pages: 1 2