Роздум за твором В. Сосюри «Червона зима». В. Сосюра — поет, народжений буремною епохою 20-х років XX століття. І ця епоха, з її труднощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. «Червона зима» — це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років. Тому поема багато в чому автобіографічна. Ліричний герой, як і молодий В. Сосюра, добровільно пішов до лав українського війська, де перебував у складі 3-го гайдамацького полку, бо з дитинства захоплювався подвигами козаків-запорожців. Але коли військо Української Народної Республіки зазнало поразки, то В. Сосюра, як і більшість молодих бійців, перейшов до червоних.

Драма поета і драма особистості у поемі «Червона зима» — це рядки, які потрібно читати між рядками поеми. Поет вболіває і дуже переживає, що кров’ю українців зрошена вся земля, що життя багатьох українських хлопців, ровесників поета, обірвалось у вирі цієї братовбивчої війни, що Україна втратила багатьох її синів, серед яких і брат поета:

О, де ти, брате мій?.. Прийди хоч на хвилину… Ти ж так мене чекав, а я й не знав, що ти мене давно зміняв на темну домовину, зміняв мене давно на схилені хрести…

Болить і щемить серце поета, і від того, що не всім, як йому, поталанило повернутися живим і здоровим до рідної хати:

І знов Донеччина…

і вітер верби хилить…

Й не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле…

Але багато з нас додому не прийшло…

Коли читаєш поему, не можна не звернути увагу на те, як багато тих «трикрапок» між словами поеми. Чого ж не договорив нам поет? І чи так ми зрозуміли його поему? Мені здається, що на ці питання ми ще маємо відповісти собі. Бо боротися за майбутнє України і вбивати її синів — це хіба не драма нашого життя?