Елементарна перевірка розвинених вище теоретичних міркувань була почата нами ще взимку 1951- 1952 р. З тих пор ці досвіди безупинно тривали при активній участі протягом ряду років доцента В.Г. Лабейша. У цей час вони вже давно проводяться нами в лабораторії Пулковской обсерваторії разом з інженером В.В. Насоновим. Робота В.В. Насонова додала досвідам високий ступінь надійності. За час цих досліджень був накопичений численний і різноманітний матеріал, що дозволяє зробити ряд висновків про властивості часу. Не весь матеріал удалося інтерпретувати, і не весь матеріал має однаковий ступінь вірогідності. Тут ми будемо викладати тільки ті дані, які піддавалися багаторазовій перевірці і які з нашої крапки дебати є зовсім достовірними. Постараємося також зробити висновки із цих даних

Теоретичні міркування показують, що досвіди по вивченню причинних зв’язків і ходу часу треба проводити з обертовими тілами-гіроскопами. Перші досвіди зроблені для перевірки того, що закон збереження імпульсу виконується завжди й незалежно від стану обертання тел. Ці досвіди проводилися на важільних вагах. При вповільненні гіроскопа, що обертається по інерції, його момент обертання повинен передаватися вагам, що викликає неминуче скручування підвісів. Щоб уникнути пов’язаних із цим труднощів зважування обертання повинне підтримуватися постійним. Тому були використані гіроскопи авіаційної автоматики, швидкість яких підтримувалася змінним трифазним струмом із частотою порядку 500 Гц. Із цією же частотою відбувалося обертання ротора гіроскопів. Виявилося можливим, не знижуючи істотно точності зважування, підводити струм до підвішеного на вагах гіроскопу за допомогою трьох дуже тонких провідників, позбавлених ізоляції. При зважуванні гіроскоп перебував у закритій герметично коробці, що зовсім виключало вплив повітряних струмів. Точність зважування була порядку 0, 1-0,2 мг. При вертикальному розташуванні осі й різних швидкостей обертання показання ваг ‘залишалися незмінними. Наприклад, виходячи з даних для одного з гіроскопів (середній діаметр ротора D=4,2 див, вага ротора Q=250 г), можна укласти, що при лінійній швидкості обертання u=70 м/с сила, що діє на ваги, залишається незмінної з точністю більшої, ніж до шостого знака. У ці досвіди було внесено ще наступне, цікаве теоретично, ускладнення. Коробка з гіроскопом підвішувалася до залізної пластинки, що притягали магніти, скріплені з деяким масивним тілом. Вся система підвішувалася на вагах за посередництвом еластичної гуми. Струм до електромагнітів підводив за допомогою двох дуже тонких провідників. Система переривання токи була встановлена окремо від ваг. При розриві ланцюга коробка з гіроскопом падала до обмежника, скріпленого з електромагнітами. Амплітуда цих падінь і наступних підйомів могла досягати 2 мм . Зважування вироблялося при різних напрямках і швидкостях обертання гіроскопа, при різних амплітудах і при частотах коливань від одиниць до сотень герців. Для обертового гіроскопа, як і для нерухливого, показання ваг залишалися незмінними

Можна вважати, що описані досвіди досить добре обґрунтовують теоретичний висновок про збереження імпульсу в причинній механіку

Попередні досвіди, незважаючи на теоретичний інтерес, не давали ніяких нових ефектів, що можуть підтвердити роль причинності в механіку. Однак при їхньому виконанні було замічено, що при передачі вібрацій від гіроскопа на стійку ваг можуть з’являтися зміни показань ваг, що залежать від швидкості й напрямку обертання гіроскопа. Коли починається вібрація самих ваг, коробка з гіроскопом перестає бути строго замкнутою системою. Ваги ж можуть вийти з рівноваги, якщо додаткова дія гіроскопа, що виникло від обертання, виявиться перенесеним з оправи гіроскопа на стійку ваг. Із цих спостережень виникла серія досвідів з вібраціями гіроскопів

У першому варіанті вібрації здійснювалися за рахунок енергії ротора й бою в його підшипниках при якімсь у них люфті. Зрозуміло, вібрації заважають точному зважуванню. Тому довелося відмовитися від прецизійних ваг типу аналітичних і перейти на технічні ваги, у яких ребра призми стикаються із площадками, що мають форму кришок. Все-таки при цьому вдалося зберегти точність порядку 1 мг у диференціальних вимірах. Опорні площадки у вигляді кришок зручні ще й тим, що з ними можна робити зважування гіроскопів, що обертаються по інерції. Підвішений на твердому підвісі гіроскоп міг передавати через коромисло свої вібрації стійці ваг. При деякому характері вібрацій, що підбирався зовсім на дотик, спостерігалося значне зменшення дії гіроскопа на ваги при обертанні його проти годинникової стрілки, якщо дивитися зверху. При обертанні за годинниковою стрілкою в тих же умовах показання ваг практично залишалися незмінними. Виміру, виконані з гіроскопами різної ваги й радіуса ротора при різних кутових швидкостях показали, що зменшення ваги дійсно пропорційно ваги й лінійної швидкості обертання. Наприклад, при обертанні гіроскопа (D=4,6 див, Q=90 г, u=25 м/с) вийшло полегшення d =-8 мг. При обертанні за годинниковою стрілкою завжди виявлялося d =0. При горизонтальному ж розташуванні осі в будь-якому азимуті спостерігалося середнє значення (d = -4 мг. Звідси можна зробити висновок, що будь-яке вібруюче тіло в умовах цих досвідів повинне показувати зменшення ваги. Подальші дослідження показали, що цей ефект викликаний обертанням Землі, про що докладно буде сказано нижче. Зараз нам важливо тільки, що при вібраціях створюється новий нуль відліку, щодо якого при обертанні проти годинникової стрілки виходить полегшення, а при обертанні за годинниковою стрілкою - зовсім однакове обважнення ((d =+-4 мг). Таким чином, одержують повне експериментальне підтвердження. Отже, і хід часу нашого Миру позитивний у лівій системі. Тому надалі ми будемо користуватися завжди лівою системою координат

Досвіди на вагах з вібраціями гіроскопа дають ще й новий принциповий результат. Виявляється, що додаткові сили дії й протидії розташовуються в різних крапках системи - на стійці ваг і на гіроскопі. Виходить пара сил, що повертають коромисло ваг. Отже, час володіє не тільки енергією, але й моментом обертання, що воно може передавати системі

Істотним недоліком описаних досвідів є неможливість простого регулювання режиму вібрацій. Тому бажано перейти до досвідів, у яких вібрації створює не ротор, а нерухливі частини системи

Чудово, що в порівнянні з попередніми досвідами ефект виявлявся протилежного знака. При обертанні гіроскопа проти годинникової стрілки спостерігалося не полегшення, а значне обважнення. Виходить, у цьому випадку на гіроскоп діє додаткова сила, спрямована убік, звідки обертання здається происходящим по годинній стрілці. Цей результат означає, що причинність і хід часу вводять у систему вібрації й що джерело вібрації фіксує положення причини. У цих досвідах джерелом вібрації є необертова частина системи, а в первісному варіанті досвідів джерелом є ротор. Переставляючи місцями причину й наслідок, ми змінюємо стосовно них і спрямованість обертання. У звичайній механіці всі сили зовсім не залежать від того, що є джерелом вібрацій, а що наслідком. У причинній же механіці, спостерігаючи напрямок додаткових сил, можна відразу сказати, де перебуває причина вібрацій. Виходить, дійсно можливий механічний досвід, що відрізняє причину від наслідку

Досвіди з маятником дали той же результат. Гіроскоп, підвішений на тонкій струні, при вібрації крапки підвісу відхилялося убік, звідки обертання відбувалося за годинниковою стрілкою. Вібрації підвісу здійснювалися за допомогою електромагнітного реле. До розташованого горизонтально залізній пластинцці реле був припаяний гнучкий металевий стрижень, на якому кріпилася струна маятника. Завдяки стрижню коливання ставали більше гармонійними. Положення реле регулювалося таким чином, щоб не було горизонтальних зсувів крапки підвісу

Досвіди по вивченню додаткових сил, викликаних обертанням Землі, мають ще та перевага, що вібрації точки опори можуть не досягати самого тіла. Загасання вібрацій навіть необхідно, щоб краще виразити розходження в положеннях причини й наслідку. Тому на вагах достатнє тіло підвішувати на короткій гумі, що забезпечує спокійний режим роботи ваг при вібраціях. На маятнику варто застосовувати тонку капронову нитку. В іншому досвіди проводилися так само, як і сгироскопами.

Pages: 1 2 3