Максим Горький, багато в чому не соглашавшийся з Достоєвським, порию жагуче з ним що полемізував, визнавав: «Геніальність Достоєвського незаперечна, по силі зображальності його талант дорівнює, бути може, тільки Шекспірові». Мистецтво кінця XIX і XX вв. багато в чому розвивається на основі художніх відкриттів великого російського письменника, внесшего величезний внесок в історію світової культури

Після «Бедних людей» Достоєвський переживає важкий творчий період, пов’язаний з пошуками свого шляху в літературі, що не завжди збігається із принципами «натуральної школи». Идейно-эстетическая програма Достоєвського вже в 40-і роки ґрунтувалася не тільки на захисті достоїнства «маленьких людей», але й на зображенні двоїстої натури людини, складному сполученні в ній «добра» і «зла». Нові тенденції, що виявилися в Достоєвського, були незвичними й навіть дивними. Він сам ще тільки почав розробляти властиві тільки йому однієї ідеї, і Бєлінський не встиг осмислити й оцінити їх в історико-літературній перспективі. Так виникла серйозна розбіжність між критиком і молодим письменником

Бєлінський в 40-і роки невпинно проповідував ідеї атеїзму. Життя й людей він розглядав з позицій просвітительського раціоналізму: «Світло переможе тьму,- писав Бєлінський,- розум переможе забобони… буде нова земля й нове небо» [6, 96. Достоєвський же при всім захопленні ідеями утопічного соціалізму (він був постійним учасником кружка Петрашевского) уже тоді звертається до більше поглибленого вивчання людини, його складності, непередбачуваності його вчинків, до миру таємничих передчуттів, психологічних загадок і чудностей. Щиросердечне багатство героїв Достоєвського може сполучатися з егоїстичною заглибленістю у свій мир, трагічно недоступний іншій людині. Так виникає внутрішня роз’єднаність людей, що ставить під сумнів можливість здійснення соціалістичних ідеалів, надій на торжество світлого майбутнього людства, заснованого на принципах розуму, науки, освіти

Так, в «Двійнику» (1846) Достоєвський показав болісне роздвоєння особистості, психологічне «двойниче-ство», породжене не тільки й не просто протиріччями суспільних відносин, але й суперечливістю самої людської натури, сполученням у ній шляхетної й низинного, великодушності й заздрості. Проблема «двойничества» стане згодом характерною рисою таких творів Достоєвського, як «Злочин і покарання», «Брати Карамазови». Не зовсім удалої вийшла в Достоєвського «Господарка» (1847), що особливо критикував Бєлінський. Але, як установлено вже в нашому літературознавстві, її значення велике в перспективі всього подальшої творчості письменника. У повісті зроблена одна з перших спроб піднятися над звичним уже рівнем побутового оповідання, поставити більші проблеми сенсу життя, відносини народу й інтелігенції. Все це відгукнеться в наступному творчості письменника, але вже на більше високому ідейно-художньому рівні. Гіркий жаль про недосяжність утопічної мрії про загальне братерство звучить в одному з найясніших творів Достоєвського — повести «Білі ночі» (1848).

В 1848 м. Достоєвський разом з іншими петрашевцами був арештований і присуджений до страти, що лише в самий останній момент була замінена каторжними роботами. Перебування на каторзі залишило незгладимий слід у світогляді Достоєвського й прямо або побічно відбилося в багатьох його художніх творах. Достоєвський повернувся в Петербург в 1859 р.- у самий розпал суспільного підйому. Положення його в літературному житті в той час було не дуже певне. Перші добутки, опубліковані їм відразу ж після повернення («Дядюшкин сон» і «Сіли Степанчиково і його мешканці»), пройшли непоміченими, хоча Фома Опискин, безсумнівно, був художнім відкриттям Достоєвського. У традиційному «маленькій людині» письменник побачила риси тирана й самодура. Пояснення такої трансформації простим впливом несприятливого середовища виявилося недостатнім. Достоєвський продовжує наполягати на необхідності дослідження складної психології людини, далеко не що завжди піддається прямолінійним раціоналістичним поясненням. Якщо Бєлінський у зв’язку з аналізом «Євгенія Онєгіна» сказав, що зло ховається не в людині, а в суспільстві, то Достоєвський після каторги затверджує протилежне: зло перебуває насамперед у самій натурі людини

Інтерес до творчості Достоєвського виник на Україні ще при житті письменника. Більшу роль у популяризації його добутків серед українських читачів зіграв М. Драгоманів. Видатний публіцист призивав українських письменників учитися на кращих зразках російської реалістичної класики, у тому числі й на книгах автора «Бідних людей».

З більшим інтересом ставився до великого російського письменника И. Я. Франко. Багато чого відрізняло Франко й Достоєвського й світогляду, і по художньому методі. Однак Франко не міг не враховувати творчих досягнень Достоєвського, порию приймаючи, порию відштовхуючись від нього. Так, Ю. Янковский переконливо показав, що в ряді випадків не тільки Франко-публіцист, але й Франко-письменник полемізував з Достоєвським, засуджуючи ідеї всепрощення, смиренності, не приймаючи зайву «патологію» у зображенні щиросердечних переживань. На противагу Достоєвському поняття «добра» і «зла», щиросердечну роздвоєність героїв український письменник витлумачував завжди в соціальному плані’. У цілому ж для Франко безсумнівної була роль, зіграна геніальним росіянином художником у розвитку світової літератури. Так, зіставляючи великого «натураліста» Золя з великим «реалістом» Достоєвським, Франко відзначав, що в російського письменника люди завжди коштують на передньому плані, а їхній щиросердечний стан є тією атмосферою, що заповнює весь добуток, мучить і потрясає читача

А. В. Чичерин уважає, що жоден інший російський письменник не залишив у прозі Франко такого глибокого сліду, як Достоєвський. Видатні діячі української літератури високо цінували досягнення Достоєвськ-реаліста й відзначали його вплив на українських і західноєвропейських письменників. Так, Леся Українка вважала, що польський письменник С. Жеромский був близький Достоєвському нескінченною жалістю й співчуттям до всім приниженим і знедоленим, зображенням безвихідної самітності й самозаглиблення. Ольга Кобилянская в автобіографії писала, що на неї найбільший вплив зробили Тургенєв і Достоєвський. М. Коцюбинський називав Достоєвського серед тих письменників світової літератури, які впливали на формування його власних літературних смаків

Автор «Злочин і покарання» і «Братя Карамазови», подібно іншим великим російським класикам, дав усьому світу численні приклади жагучої й безустанної боротьби за здійснення вікових надій людства, наближення світлого майбутнього, за формування нової людини. Твердження шляхетних гуманістичних ідей, високих ідеалів волі, мирного розвитку й процвітання було проявом тієї «всесвітньої чуйності», про яку у свій час говорив Достоєвський. Ці відмітні риси російської літератури, що визначили її світове значення, спеціально відзначав Іван Франко: «Якщо добутку літератур європейських нам подобалися, будили наш эстетический смак і нашу фантазію, то добутку росіян мучили нас, будили нашу совість, будили в нас людини, будили любов до бідним і приниженим». Легко помітити, що Франко, говорячи про всю російську літературу, мав на увазі насамперед Достоєвського

Видатні українські письменники неодноразово відзначали безсумнівне значення художнього досвіду Достоєвського для розвитку рідної літератури

• «Він один з тих,— писав Олесь Гончар,— хто, за словами Івана Франко, мучив і будив нашу совість, і додамо: цей вплив його добутків триває й понині, він робить це й сьогодні своєю творчістю, призиваючи людини до найсуворішої моральної відповідальності, до найглибшого самопізнання, до великого межчеловеческому згоді»

Достоєвський створив чудові добутки, що відбивали ідейні, моральні, эстетические питання, поставлені його епохою. Пошуки відповідей нерідко приводили його до помилок, оманам. Але геніальність письменника полягала в тім, що проблеми, все життя волновавшие його, носили воістину глобальний, загальнолюдський характер. Він створив такі духовні цінності, які зберігають неминуще значення й для нас сьогодні. Мова йде не тільки про художню досконалість, про майстерність психологічного аналізу, а й про ті прогнози й уроки, які втримуються в його добутках

Pages: 1 2