«ДОРОГОВКАЗНІ ВОГНІ» Малюсінький по обсязі розповідь В. Г. Короленко «Вогники» народжує масу асоціацій. Дивуєшся майстерності й мудрості письменника, що зумів декількома фразами викласти целую філософську програму. Починаючи розповідати про конкретні вогні далекий і бажаний береги, Короленко непомітно підводить читача до про-щим міркуванням про зміст і мету людського життя. Це скоріше філософське есе - думки вголос навченого досвідом письменника про дороговказні вогні, що ведуть людей по життю

Здається, усе не ладиться, суцільні зриви й невдачі, а потім з’являється слабенька надія, що підтримує сили, ве-дущая до наміченої мети. І чим впевненіше, наполегливіше йдеш уперед, тим реальніше й швидше досягаєш бажаного. Звичайно, життя не стоїть на місці, міняємося ми, міняються й орієнтири, до яких ми прагнули, намагаючись досягти мети. А потім з’являються нові рубежі, такі ж далекі й вабливі, як вогні рідної пристані. І знову людина «відправляється у важке плавання» - більше й складне життя

«Але все-таки… все-таки… спереду - вогні!..» Ці слова В. Г.Короленко містять у собі великий філософський зміст і мудрість самого життя

Ми продовжуємо жити й сподіватися на краще, більше світле майбутнє, а інакше твір з аллсоч. ру © 2005 і не варто жити. «Людина створена для щастя, як птах для польоту…» - затверджують герої іншої розповіді В. Г. Короленко, «Парадокс». І дійсно, кожний з нас прагне вперед до наміченої мети, очікуючи кращого світлого майбутнього

Не завжди виправдуються наші очікування, але ми знову й знову йдемо назустріч труднощам, вірячи, що щастя зовсім поруч, варто тільки простягнути руку. Знаємо твердо, що не можна зупинятися: «Дорогу подужає идущий». І ми прагнемо вперед до таємничого й привабливого прийдешнього, до дороговказного вогника