Добутку Нобелівського лауреата, великого російського письменника Михайла Олександровича Шолохова внесли гідний вклад не тільки в національну, але й світову літературу

Шолохова часто зіставляють із гордістю американців - У.Фолкнером, що не знав собі рівних у літературі США 1940-х г.г. по баченню органічного зв’язку мікросвіту окремої людини й макросвіту. Пошлемося на висловлення сучасного дослідника, професори Джона Пилкингтона: “Вище досягнення романного мистецтва саме й довелися на період до середини 50 р.м. Після цього з’явилося чимало гарних майстрів, але жодного гіганта, у всякому разі, письменника рівня Шолохова або Фолкнера… Вони створювали літературу, що у те саме час була й специфічно регіональної, і глибоко національної, і світовий. І от що ще цікаво: багато сучасні їм письменники залишили свій слід у літературі, розробляючи той або інший аспект буття - трагедію “загубленого покоління”, фрейдистские комплекси, відчуження маленької людини у великому місті й так далі,: але ці два гіганти писали “просто” про людину й тому про кожнійа з названих проблем написали глибше інших” (43; 3).