«На те воно й добро, щоб не шукати прямої віддачі, а бути безкорисливим і впевненим у своїй тихій чудодійній силі», - писав В. Г. Распутін

Добре серце має коротку пам’ять як відносно своїх благодіянь, так і у відношенні нанесених йому образ. Велике, шляхетне серце прощає необдумані дії, слова, викликані недосконалістю людської натури. Добро повноцінно, коли хто-небудь переймається реальними турботами, стражданнями й радостями своїх близьких. Добро повноцінно, коли людиною рухає не абстрактна ідея добра* а живі почуття любові, жалю, симпатії, безкорислива радість спілкування

Російський історик Ключевский говорив, що добрим він може назвати тільки ту людину, що не тільки не робить зла, але й не може його робити

Для доброго серця характерна мудрість. Злої мудрості не буває. Мудрість доброго серця - у великодушності, милосерді, терпінні, надії й вірі. Віддаючи перевагу радості інших, добре серце знаходить задоволення не в почутті власного достоїнства, а в любові до ближнього. Якщо людина пишається своєю чуйністю, щиросердечним розташуванням до людей, прагненням робити добро іншим, основним мотивом його діянь є користь, що несумісно з поняттям щирого, безкорисливого добра