На Півночі Росії, у місці злиття рік Сухоны й Півдня, де бере свій початок Північна Двіна, розташоване невелике містечко з гордим ім’ям Великий Устюг, ровесник Москви й Вологди. Ім’ям своїм він зобов’язаний географічному положенню: Устюг - тобто, розташований в устя ріки Юг. Історія його йде коріннями в середину XII століття. Протягом восьми з половиною століть місто грало різні ролі. Завдяки своєму величезному внеску в розвиток торгівлі, в VI столітті він одержав своє звання “Великий”, титул, що мають лише деякі міста Росії. Принесли славу місту й купці-землепроходцы Семен Дежнев, Єрофій Хабаров, Михайло Неводчиков, Василь Шилов і інші.

Великий Устюг відомий своїми ремеслами. Майстри іконописних, фініфтяних, черневых справ славилися своїм мистецтвом на всю країну. А “морозом по жерсті” займалися тільки устюжане. Їхнього добутку можна побачити в музеї-заповіднику, збори якого нараховує близько 100 тисяч експонатів, включаючи унікальні добутки іконопису, лицьового шиття, декоративно-прикладного й народного мистецтва. Знаменита “Північна чернь”, різьблення по бересту, плетиво з бересту, щетино-щіткове й шкіряне виробництво процвітають у місті й зараз.

Ті, хто бачив панораму міста з білокамінними церквями, що блискають золотими маківками, з особняками VIII століття, що створюють єдиний архітектурний ансамбль, не зможуть забути його. Узимку, припорошені снігом, вони здаються вышедшими з казки. Де ж ще, як ні тут, міг оселитися Дід Мороз?

В 11 кілометрах від міста, у сосновому борі, за кілька місяців виріс Будинок Діда Мороза, де він живе цілий рік, виїжджаючи наприкінці грудня в Москву, щоб запалити головну ялинку країни.

Традиційно в день зустрічі Діда Мороза з його резиденції й проводів його в Москву в місті влаштовуються святкові ходи, концерти, розважальні програми, у яких беруть участь городяни й численні гості Великого Устюга. Катання на конях, буранах, санках, веселі атракціони, блазні не дадуть нікому нудьгувати в цей день

Але коли Дід Мороз відсутній, будинок його не пустує. Вас завжди привітно зустрінуть численні помічники Діда Мороза: 12 місяців, хазяєчки й майстрині, Шишелка, Лесовичок, маленька помічниця Лизонька.

Вони покажуть вам володіння Дідуся Мороза, його кабінет, кімнату бажань, кімнату майстринь, де вас навчать і ткати, і вишивати, і з бересту сувенір плести. І, звичайно, Дедушкину спальню із чарівним дзеркалом, подивившись у яке, літні молодіють, а юні розуму-розуму набираються. На різьбленому ліжку Діда Мороза лежить ціла гірка подушок, на щодня - своя. Спить він на них і виконує бажання дітей і дорослих. Довідається Дід Мороз про бажання дітлахів з них листів

З тих пор, як у нього з’явилася поштова адреса: “Великий Устюг, Дідові Морозові”, зимовий чарівник одержав уже тисячі листів. Звичайно, одному йому з такою кількістю не впоратися, і тому трудяться на пошті Діда Мороза його помічники

Не висихає потік листів і влітку, так само, як і в будь-який час року, їдуть діти й дорослі з усією країни й з-за кордону, щоб зустрітися з Дідом Морозом, подивитися його Вотчину, казковий терем. Звита Діда Мороза робить все можливе, щоб перебування у Вотчині стало казкою для гостей

У листопаді 2000 року в Москві й Великому Устюге відбулася зустріч Діда Мороза й Санта Клауса. Під час зустрічі зимові чарівники підписали звертання до дітей планети, де проголосили 21 століття Століттям Добрих Чудес, чудес, які може творити кожний, адже навіть слово, що дає надію, - це теж чудо

Фінляндія… Що виникає у Вашій уяві, коли Ви чуєте це слово? Комусь пам’ять підкаже ім’я знаменитого гонщика Формули 1 Mika Hakkinen, хтось подумає про телефон Nokia, хтось про різдвяні розпродажі. Але неодмінно кожний згадає про те, що Фінляндія - це батьківщина Санта Клауса/Діда Мороза/Йоулупукки. Це з Лапландії, що є частиною Фінляндії, він відправляється щороку на санях у різні куточки миру, доставляючи подарунки дорослим і дітям

Давним-давно у Фінляндії на Різдво з будинку в будинок ходили ряженые в костюмах тварин. Ім’я Joulupukki (Joulu - Різдво, pukki-козел) відбулося від одного з образів ряженых - людини в берестяній масці, з рогами на голові. Згодом із всіх ряженых залишився лише страшний, але, у той же час, щедрий на подарунки різдвяний козел. Але він роздавав подарунки лише слухняним дітям, а для неслухняних приберігав лозини. Поступово різдвяний козел перетворився з ряженого в милого всім дітям старого в червоному костюмі з білою бородою й добрими очами, зустрічі з яким діти з нетерпінням чекають

В 1927 році ведучий однієї з дитячих радіопередач, дядько Маркус, придумав історію про те, що Joulupukki живе в Лапландії, у тундрі, недалеко від полярного кола. Незабаром в Joulupukki з’явилася господарка будинку (Joulumuori) і безліч помічників-гномів (tonttu), які споконвічно були домовиками, у кожного з яких були свої обов’язки: один відповідав за затишок і порядок у будинку, іншої за статок, третій за сауну, четвертий за млин і т.д. По легенді в tonttu немає пупа й вони не відкидають тіні, тому що вони створені з попелу троянд, ниток мрії, порошку бородатого лишаю, любові, радості й веселощі. В tonttu завжди в кишені є небагато водоростей; камінь, що висікає іскри, для того, щоб розпалити багаття; заяча лапа для рятування від болю; котячі вуси для того, щоб дражнити й шматочок мила. Всі гноми різного розміру, деякі навіть уміють його змінювати залежно від ситуації. Гномів не можна побачити, але про їхню присутність можна догадатися по заходу хвої, свіч, гвоздики й сиропу, а головне - веселощам, адже вони поширюють навколо себе затишок і гарний настрій. Гноми чують і бачать абсолютно всі!

В Joulupukki живе величезна кількість гномів і в кожного з них свої обов’язки, своя робота. Leipuritonttu ( гном-пічник) - пухленький веселий гном з дивно гарним нюхом. Він уміє співати оперні арії й немає нічого на світі, чого б він не зміг спекти! Postitonttu ( гном-листоноша) - старий романтик. Він працює прозорливо й смішно чмокає, вимовляючи назви міст і вулиць. Puutarhatonttu ( гном-садівник) - чарівна розовощекая дівчатко в зеленому фартуху. Вона трудиться цілий рік не покладаючи рук: збирає насіння, висаджує розсаду, піклується про квіти, виготовляє букети. Їй знайомі всі рослини миру. Вона пахне лавандою й свіжим повітрям. Інші гноми люблять збиратися навколо її, слухаючи казки, повідані їй рослинами й тваринами. Tallitonttu ( гном-конюх) - самий старий із всіх гномів. Він зовні нагадує Joulupukki: така ж біла довга борода, червоний костюм. Але його характер аж ніяк не такий, як у доброго Joulupukki. Він хитрий і любить жартувати над людьми й іншими гномами. А ще він страшний ласунка!

Гноми протягом цілого року спостерігають за дітьми, а потім доповідають Йоулупукки хто заслуговує подарунка, а кому потрібно ще попрацювати над своїм поводженням. На Різдво Йоулупукки, приходячи в будинок, першою справою запитує: “Є чи тут слухняні діти?” на що як діти, так і дорослі весело відповідають “Є!”. Тільки впевнившись, що він потрапив по правильній адресі, Йоулупукки роздає подарунки.

Щоб одержати бажаний подарунок на Різдво, потрібно заздалегідь повідомити про нього Joulupukki!