И ламаркізм, і катастрофізм, і униформизм - гіпотези, які виступали необхідними ланками в ланцюзі розвитку передумов теорії природного добору, проміжними формами конкретизації ідеї еволюції. Емпіричні передумови еволюційної теорії породжувалися всім ходом розвитку палеонтології, ембріології, порівняльній анатомії, систематики, фізіології, біогеографії інших наук у другій половині XVIII - першій половині - XIX в. Своє концентроване вираження вони знаходять насамперед у систематику рослинного й тваринного миру. Велике значення для твердження теорії розвитку мала ідея єдності рослинного й тварини мирів. М. Шлейдену й Т. Шванну в 30-е роки ХIХ століття вдалося розробити клітинну теорію, відповідно до якої утворення кліток є універсальним принципом розвитку кожного (і рослинного й тварини) організму; клітка є невід’ємною елементарною основою будь-якого організму

Сам Ч. Дарвін опирався на колосальний емпіричний матеріал, зібраний як попередниками, так і їм самим у ході його подорожей, і насамперед кругосвітньої подорожі на кораблі “Бигль”. Основні емпіричні узагальнення, що наштовхують на ідею еволюції органічних форм, наведені Дарвіном у роботі “Походження видів”

Ч. Дарвін з юного років був ознайомлений з еволюційними поданнями, неодноразово зіштовхувався з високими оцінками еволюційних ідей. Крім того, Ч. Дарвін у своїй творчості опирався на подання ( щосформувалося в надрах униформизма) про повну пізнаванність закономірностей розвитку природи, можливості їхнього пояснення на основі доступних для спостереження сил, факторів, процесів. У творчості Дарвіна завжди були сильні антикреационистские й антителеологічні погляди; він негативно ставився до антропоцентризму й був націлений на розгляд походження людини як частини, ланки єдиного еволюційного процесу. Передумовою, запозиченої з іншої області знання й сигравшей певну роль у виробленні принципів селекційної теорії еволюції, з’явилося положення (сформульоване Мальтусом) про існування об’єктивної закономірності, відповідно до якої має місце потенційна можливість розмноження особин кожного виду в геометричній прогресії

Дарвинова теорії відбору опиралася на наступні принципи:

принцип боротьби за існування;

принцип спадковості й мінливості;

принцип природного добору

Теорія Дарвіна будується на доданні принципового значення таким давно відомим до нього фактам, як спадковість і мінливість. Дарвін розумів, що безпосередньо зв’язувати спадковість, мінливість і пристосовність не можна. У ланцюг “спадковість - мінливість” Дарвін уводив дві посередні ланки

Перша ланка пов’язане з поняттям “боротьба за існування”, що відбиває той факт, що кожний вид робить більше, ніж виживає особин до дорослого стану; середня кількість дорослих особин перебуває приблизно на одному рівні; кожна особина протягом своєї життєдіяльності вступає в безліч відносин з биотическими й абиотическими факторами середовища (відносини між організмами в популяції, між популяціями в біогеоценозах, з абиотическими факторами середовища й ін.). Дарвін розмежовує два види мінливості - певна й невизначена

Певна мінливість (у сучасній термінології - адаптивна модифікація) - здатність всіх особин того самого виду в певних умовах зовнішнього середовища однаковим образом реагувати на ці умови (клімат, їжу й ін.). По сучасних поданнях адаптивні модифікації не успадковуються й потім не можуть поставляти матеріал для органічної еволюції. (Дарвін допускав, що певна мінливість у деяких виняткових випадках може такий матеріал доставляти.)

Невизначена мінливість (у сучасній термінології - мутація) припускає існування змін в організмі, які відбуваються у всіляких напрямках. Невизначена мінливість на відміну від певної носить спадкоємний характер, і незначні відмінності в першому поколінні підсилюються в наступних. Невизначена мінливість теж пов’язана зі змінами навколишнього середовища, але вже не безпосередньо, як це характерно для адаптивних модифікацій, а опосередковано. Дарвін підкреслював, що вирішальну роль в еволюції грають саме невизначені зміни. Невизначена мінливість зв’язана звичайно зі шкідливими й нейтральними мутаціями, але серед них зустрічаються й такі мутації, які в певних умовах виявляються перспективними, сприяють органічному прогресу. Дарвін не ставив питання про конкретну природу невизначеної мінливості. У цьому проявлялася його інтуїція геніального дослідника, що розуміє, що час ще не дозрів для розуміння невизначеної мінливості. (Висловлені їм міркування про “пангенезис” носили відверто натурфілософський характер, що було ясно й самому Дарвінові.)

Другу посередню ланку, що відрізняє теорію еволюції Дарвіна від ламаркізму, складається в поданні про природний добір як механізмі, що дозволяє здійснювати вибракування непотрібних форм і утворення нових видів. Успіхи селекційної практики (головною стороною якої є збереження особин з корисними, з погляду людини, властивостями, зміцнення цих властивостей з покоління в покоління, що здійснювалося в процесі веденого людиною штучного відбору) послужили тією головною емпіричною базою, що привела до появи теорії Дарвіна. Прямих доказів природного добору в Дарвіна не був; висновок про існування природного добору він робив за аналогією з відбором штучним. Теза про природний добір є провідним принципом дарвиновой теорії, тим бруском, що дозволяє розмежувати дарвинистские й недарвинистские трактування природи еволюційного процесу. У ньому відбивається одна з фундаментальних рис живого - діалектика взаємодії органічної системи й середовища

Методологічні установки класичної біології розвивалися повільно, починаючи із середини XVIII в. аж до початку ХХ в. Розглянемо загалом зміст методологічних установок класичної біології

1. Визнання об’єктивного, що не залежить від свідомості й волі людини, існування органічних форм - головна світоглядна посилка біологічного пізнання. При всьому розходженні світоглядних позицій, біологи виходили з того, що органічний мир існує незалежно від свідомості його дослідників; суб’єктивно-ідеалістичні подання істотної ролі в системі методологічних регулятивов біологічного пізнання не грали. Разом з тим, єдність у питанні про об’єктивне існування органічних форм не виключало розходжень у тім, яку роль у походженні й функціонуванні органічних форм грають матеріальні й ідеальні фактори. У біології набагато довше, ніж в інших галузях природознавства, співіснували об’єктивно-ідеалістичне й матеріалістичне трактування природи об’єкта. В XIX в. зміцнювало подання про те, що мир органічних форм, мир живого утворився природно, породжений матеріальною природою без прямого або непрямого втручання потойбічних сил . Формування такої установки було найважливішою передумовою перетворення біологічного пізнання в науку

2. Класична біологія виходила з того, що мир живого, органічних форм має певні об’єктивні закономірності, порядок, структуру; ці закономірності пізнавані засобами науки. Ламарк був одним з перших, хто усвідомив значимість цього методологічного регулятива й сформулював його. Класичне біологічне пізнання концентрувалося лише на одному якісно певному рівні організації живого (организменном або клітинному, рідше - тихорєцькому), що одночасно вважався й первинним. Всі надорганизменние рівні (колонії, популяції, вид, біоценоз, біосфера) розглядалися як похідні, вторинні, для яких характерні лише аддитивние, а не інтегративні властивості

3. Важливою характеристикою об’єкта було подання про те, що органічний мир є, з одного боку, якесь різноманіття форм, явищ, процесів, а з іншого боку, одночасно повинен являти собою і якесь єдність

Із середини XVIII в. важливою методологічною установкою класичної біології, рубежем, що відокремлював її донаучное й науковий розвиток, виступало подання про те, що органічний мир має свою історію, його нинішній стан є результат попередньої історичної природної еволюції. А на основі синтезу подань про єдність (взаємозв’язку) і історизмі органічного миру формується принцип системності. Системне відтворення об’єкта припускає виявлення єдності в предметному різноманітті живого. Можна сказати, що наукова біологія починається там, де на зміну предметоцентризму приходить системоцентризм. Адже теорія Дарвіна по суті є результат системного дослідження

Pages: 1 2