Двадцатишестилетний лікар-мікробіолог, майбутня зірка світової медичної науки й майбутній президент Всеукраїнської академії наук, Данило Заболотний провів на собі перший експеримент: прийнявши тільки що винайдену холерну вакцину, заразив себе холерним вібріоном. Ще двічі експериментував на власному організмі, випробовуючи сироватку при дослідженні чуми й дифтерії. Так Данило вступив у затяту війну з найстрашнішими хворобами людства, що тисячоріччями скошували цілі міста

Цій боротьбі він присвятив сорок п’ять років свого життя, і саме його дослідження зіграли ключову роль у ліквідації епідемій цих хвороб. Завдяки йому припинилася холера на Поділля. Данило Заболотний сам у декількох експедиціях вивчав і гасив епідемії чуми й холери в Індії, Саудівській Аравії, Монголії, Китаю, на Забайкалье, Ірані, Месопотамії, у киргизьких степах, Поволжі, Туркистане, Шотландії, Маньчжурії. Побувавши в багатьох країнах миру, Данило Кирилович завжди поспішав у Київ і в рідне село Чоботарку (нині - Заболотне) у Вінницькій області, що вважав кращим у світі. Все життя беріг батьківський сільський будинок, покритий соломою, доглядав за садом, садив дерева, привезені з експедицій. Заболотний дуже любив дітей і мав більше десяти всиновлених. Його учні говорять, що зароблені гроші медик відсилав своїм вихованцям і односільчанам на ліки, допомагав колегам, а сам жив скромно. Данило Кирилович Заболотний був високоосвіченою людиною, любив книги, живопис, театр, писав вірші українською мовою, а вірша Шевченко читав напам’ять сторінками

Уважний до української мови, Заболотний знав і іноземні мови: латинський, німецький, французький, англійський. Головуючи на міжнародних конференціях, Данило Кирилович міг легко перекладати слова на три мови одночасно.