Час тече, люди живуть і вмирають… І кожному поколінню здається, що саме воно переживає роки, насичені випробуваннями на міцність і ударами долі, що створюють ілюзію знецінювання окремого людського життя. Мені ж здається, що в періоди найважчих соціальних і економічних криз цінність життя людини багаторазово зростає, тому що люди починають не просто бездумно проживати відведений їм строк, але зіштовхуються з необхідністю дозволу філософських питань про зміст існування й місце кожної конкретної людини в цьому світі - верб результаті бережнее ставитися друг до друга. На сторінках “Одеських оповідань” Бабеля перед нами розкривається мир бандитів, одеських кримінальників

Так, їхня розбійницька діяльність більше схожа на комічне театралізоване подання, але цей ефект виникає саме через їх нескінченно поважне відношення до чужої особистості й життя, що іноді здається забавним, надто пафосним. І тут варто задуматися, над чим же саме ми сміємося? Хіба неправильно судити про людину по його справах, а не за словами й “одежинці”? Хіба краще грабувати й убивати, не спробувавши домовитися по-людськи, розібратися у виниклих непорозуміннях?

Хіба людське життя не коштує дорожче всіх смішних листів і лицарських титулів разом узятих? “Одеські оповідання” учать нас многому: правильному вибору, милосердю до копіювання заборонене © 2005 ближнім, вірності своєму слову й, головне, розумінню безцінності й невосполнимости кожної мінути нашого життя. Невже ж наше покоління виявиться невстигаючим у збагненні цих нескладних наук і не зуміє замінити у своїй свідомості багатство, славу, владу на щирі цінності, незалежні від часу: честь і достоїнство, шляхетність і щиросердечну красу?