На четвертому уроці узагальнюємо вивчене: уточнюємо, як зрозумілі основні думки добутку, зміст заголовка «Комора сонця». Урок починається з вибіркового читання листовних відповідей учнів. Основна маса нас у своїх роботах пояснює допомога Травички тим, що Митраша нагадав їй Антипича. Читаємо вголос один з найбільш характерних творів: «Травичка врятувала Митрашу, тому що він нагадував їй Антипича, а Травичка дуже нудьгувала одна. Коли Антипич був живий, Травичка була весела й ні про що не турбувалася. Вона ловила зайців і приносила їх Антипичу. Але Антипич умер, і Травичка увесь час вила. Коли вона побачила Митрашу, те подумала, що це Антипич. Митраша покликав її, і вона поповзла до нього. Але він неї схопив за ногу, і вона зрозуміла, що так би Антипич не зробив, і хотіла втекти. Але Митраша вже вирвався з болота. Він покликав її й обійняв, і вона знайшла собі хазяїна».

Оборотний увага школярів на те, що у творі не сказаний, чим Митраша нагадує Травичці Антипича. У чому була подібність між старим лісником і хлопчиком? Таке зіставлення утрудняє нас навіть при спробі відповістити на запитання усно. Це дійсно складно. Читачі сприймають «пряму» мотивування дій Травички, але не можуть самостійно розібратися й попять більше глибокий зміст взаємин, ^шествовавших між Травичкою й Антипичем. Але ж саме в цьому полягає одна з найбільш важливих думок письменника

Як поводиться Травичка після смерті Антипича? Вона увесь час пам’ятає про свого хазяїна: «…плач сплетених навіки дерев не могла виносити собака: дерева тварині нагадували про його власне горе». Травичка повинна була тепер жити для себе. Вона могла піймати багато зайців і не бути голодної. Але Травичці цього було мало. Вона вже не могла жити без людини, як дикий вовк. Травичка хотіла, щоб неї любили й щоб вона служила людям

Про що думала Травичка, дивлячись на маленьку людину в болоті? Вона дуже зраділа, але її спочатку зупинили «тьмяні й мертві» очі людини. В Антипича, напевно, завжди були веселі й добрі очі. А для Травички всі люди ділилися на гарні й поганих, на Антипича й ворога Антипича. От вона й подумала: не чи ворог це? Але коли в очах у Митраши «зайнявся вогник», Травичка зрозуміла, що це Антипич. Коли ж він покликав її, то в Травички не залишилося ніякого сумніву. Митраша назвав її «розумник», «мила Затравушка», «голубушка» і цим нагадував доброго хазяїна. Вибравшись із болота, він «владно наказав» їй підійти. Травичка звикла підкорятися хазяїнові й зрозуміла, що це «колишній прекрасний Антипич». «З вереском радості, довідавшись хазяїна, кинулася вона йому на шию, і людина цілувала свого друга й у ніс, і в очі, і у вуха».

На прикладі взаємин Антипича й Травички Пришвін показує, що «правда» життя, її найважливіший зміст полягає в єдності людини й природи; у родинному відношенні людини до природи, у його сприятливому впливі й мудрому керуванні силами природи,- узагальнює Читач. У результаті всіх спостережень над добутком читачі осмислять: письменник прагнув показати силу й красу людини, його величезні можливості вмире.

Це допомагає зрозуміти й більше широкий зміст заголовка казки-були, що полягає не тільки в тім, що «Блудова болото, з усіма запасами горючого торфу, є комора сонця». Це вся природа з незліченними багатствами, і людина - «мудрий хазяїн».

Читачам уже відомо, що уособленням називається таке зображення, коли неживий предмет наділяється ознаками живої істоти. Читачі легко звикають розпізнавати уособлення в художньому тексті, тому що цей прийом близький їхньому дитячому сприйняттю навколишні. Початкове подання про уособлення Читачі одержали вже в IV класі при вивченні «Мещерской сторони» К. Г. Паустовского («казанок гнівається й бурмоче»; «спить вода, сплять латаття» і т.д.). При читанні казки-були «Комора сонця» М. М. Пришвіна Читач також зупиняв увагу на уособленнях («Дуже хвилювалися бабусі-ялинки…»; «Вітер пограв з будиночком»; « Вітер-Сівач приніс два насіннячка» і т.д.). Опираючись на практичні спостереження в процесі роботи над текстом, Читачі можуть уже зробити деякі узагальнення про функціональну роль уособлень, що визначається вибраним Пришвіним жанром оповідання - казка-минуле

Усі говорять про те, що в «Коморі сонця» багато казкового: ялина й сосна страждають, воюють, мучаються через злий вітер; ялинки на болоті поводяться як старі чаклунки, перепиняють Митраше дорогу. Вся природа, що оточує в себе, як би бере участь у них спорі

Читач допомагає насам зробити висновок, що, з’єднуючи реальне життя людей і зображену в казкові образи до життя природи (уособлення), письменник виражає свою «головну» думку: людина повинен бути розумним у своїх від-носіннях із природою, розуміти її, любити й охороняти