И компанією вільної,

И один як перст часом.

Ішов він, сірий, бородатий,

И, чіпляючись за поріг,

Заходив у будь-яку хату,

Немов чимсь винуватий

Перед нею, а що він міг?

Описуючи будні й бої, автор показує героя в різних ситуаціях,

підкреслюючи його кмітливість, спритність, запал, сміливість, уміння не сумувати

у важку хвилину життя, своїм оптимізмом запалити інших. Пропливши в крижаний

воді з рапортом, «ні зубами, ні губами не працює», він, ледве оправившись,

відразу з гумором говорить:

- Доктор, доктор, а чи не можна

Зсередини погрітися мені,

Щоб не все на шкіру витрачати?..

Про скромність Теркина поет говорить у главі «Про нагороду»:

- Ні, хлопці, я не гордий

Не заглядаючи вдалину,

Так скажу: навіщо мені орден?

Я згодний на медаль

Задушевність, безпосередність Теркина розкривається автором у главі

«Гармонь»:

Тільки взяв боєць трехрядку,

Відразу видно, гармоніст

Для початку, для порядку

Кинув пальці зверху вниз…

И від тієї гармошки старої,

Що залишилася сиротою,

Якось раптом тепліше стало

На дорозі фронтовий

Зустріч Теркина зі старим солдатом розташовує до нього старого, що

згадує свої бої, своє покоління й разом з героєм міркує про війну

нинішньої:

И сидять вони по-братерському

За столом плече вплечо.

Розмову ведуть солдатський,

Дружно сперечаються, гаряче…

Відповідай: поб’ємо ми німця

Або, може, не поб’ємо?..

Він зітхнув у самих дверей

И сказав:

- Поб’ємо, батько…

У главі «Від автора» поет скаже:

З перших днів часу гіркої,

У тяжку годину землі рідний,

Не жартуючи, Василь Теркин,

Подружилися ми стобой.

Але ще не знав я, право,

Що із друкованого стовпця

Усім прийдеш ти по вдачі,

А іншим увійдеш всердца.

И дійсно, Теркин став близький кожному солдатові, що бореться на

війні. Твардовский одержував багато листів від них з «підказками»: «А от би

ще відбити те-те й те-те…» Усім хотілося продовження, усім хотілося,

щоб Теркин не загинув, дожив до перемоги:

Свято близьке, мати^-росія,

Оберни на захід погляд:

Далеко пішов Василь,

Вася Теркин, твій солдат

Те серйозний, те потішний,

Дарма, що дощ, що сніг, -

У бій, уперед, у вогонь кромішній

Він іде, святий і грішний,

Росіянин чудо-людина…

И йшов по дорогах цієї війни простий росіянин солдат - Іванов, Петров,

Сидоров - він же - Теркин, щоб прийти до тієї довгоочікуваної мети, що

звалася Її величність - Перемога:

Переправа, переправа…

Пушки б’ють у кромішній імлі

Бій іде святий і правий,

Смертний бій, не заради слави -

Заради життя на землі

Pages: 1 2

Збережи - » Чому, на ваш погляд. Майстер «не заслужив світла, він заслужив спокій»? . З'явився готовий твір.