Ніч спускається на землю, сідає на колиску дитини й співає ніжним голосом пісні. І вливається в серце дитини материнська любов, її турбота, її побажання найкращої долі. У слова колискової пісні вплітається мелодійний візерунок, і виникає своєрідний оберіг. У колисковій пісні мати заклинає своєї дитини від нещастя й пророкує йому блага й здоров’я:

Нехай спало, не плакало,

Нехай росло, не боліло

Головонька й все тіло -

Батькові й мамці на потіху,

Добрим людям на послугу

Засипаючи під колискову, маленький дитина через її образи вперше пізнає й починає розуміти навколишній світ. От - голуби й соколи, котик і лагідний вітерець. Вони люблять, пестять дитинку, бажають їй добра. В уяві малечі вони і є тим самим добром! Також існують і інші образи, які показують, що у світі є ще й зло, від якого треба берегтися!

Так приходять у серце дитини пізнання добра й зла, очікування захисту від матері. Часто, зображуючи побутові ситуації, колискові пісні вчать маленького добру й мудрості, любові до людей і тварин («Пішла киця по водицу»), працьовитості. Можна сказати, що колискова пісня - це найперша абетка виховання людини. Казково-пісенні образи відкривають перед маленькою дитиною мир, учать добру, застерігають від зла, наповнюють душу любов’ю до матері й близьких людей. Я вірю, що людина, що з перших днів життя вбрала в себе ніжні колискові пісні, не здатна в майбутньому творити зло. Вихований на добрих почуттях, він понесе їх у серце через все життя