Навряд чи шлях до визнання й слави може бути легенею. За всіх часів людин по-справжньому цінував лише те, що давалося із працею, що вимагало значних зусиль. Можна згадати стародавню притчу про парубка, що не хотів працювати й чекав смерті свого батька, щоб одержати спадщину. Тоді батько відправив його на заробітки. Двічі мати, жалуючи свого ледаря-сина, давала йому гроші, щоб той сказав батькові, що заробив їх сам. І двічі батько кидав їх у вогонь. На третій раз синові довелося заробити гроші самому. І коли батько знову жбурнув їх у вогонь, син з лементом кинувся за ними й, обпалюючи руки, вихопив гроші з полум’я. Тільки тоді батько повірив у те, що вони зароблені сином. Так і в будь-якій діяльності ми більше пишаємося тим, що дістається нам тяжкою працею

Приклад Софії Ковалевской - яскраве тому підтвердження. Не досить тільки народитися талановитим. Потрібно ще виявити надзвичайну наполегливість, терпіння й силу духу в досягненні поставленої мети. Та й сама постановка мети - перший крок на шляху до досягнення успіху