Що на сьогоднішній день означає поняття «честь»? Кожний це поняття буде трактувати по-своєму. Для одних - це сукупність вищих моральних принципів, повага, пошана, визнання інших перемог. Для інших - це «земля, худоба, вівці, хліб, комерція, бариш - це життя!» Тому й героїв комедії «Хазяїн» можна поділити на два табори за цими «поняттями» ушановуйся

Очевидно, людиною честі можна назвати юнака Зозулю, на який Лихтаренко й Феноген обмовляли, а Міхур звільнив його як злодія. Зозуля говорить наклепникам: «И скоріше б у мене рука відсохнула, чим простягнулася до чужого скоріше б мозок мій висохнув у голові… Невже ні в кого з вас не поворухнеться жаль на мої правдиві слова?..» Скажіть, чи може щира, справедлива людина накликати на себе такі прокльони? Я думаю, що немає! Прикро, що Зозуля виглядав слабкіше поплічників «хазяйського колеса». Вирок один - доведений і від розпачу, він повісився. Існує поняття честі й для родовитого поміщика Петра Петровича. Це він змушує Міхура дати гроші на пам’ятник Котляревскому.

Поняття честі (хоча в деяких її проявах) властиво дочки Міхура Соні й учителеві гімназії Калиновичеві. Однак їм не вистачає волі, мужності, діючих учинків (замість розмов), щоб протистояти грубій мужицькій силі Міхура

На мою думку, поняття честі існує й для шахмейстра Куртца, що не зник обдурювати людей і, купуючи овець, не хоче наживатися на людському горі, роблячи таку ціну, що просять селяни. Це не подобається Пузирю-мільйонерові. Для нього увесь світ стає ареною для купівлі й продажу. Це якась патологічні ненажерливість!

До такої когорти належать Лихтаренко, Феноген, Маюфес, Зеленский - нелюди, для яких не існує поняття честі. Втративши її давно, вони навіть не почувають потреби в ній. І разом з тим кожний з них прагне створити ілюзію честі, Наприклад, Маюфес, пропонуючи Міхуру авантюру з переховуванням овець банкрута Петра Михайлова говорить: «Всю справу треба вести без документів, і честь! А кому ж повірить: тільки таким хазяям, як ви!.. Ваше слово для всіх - закон…»

• Всі вони живуть по життєвих принципах свого хазяїна, збільшуючи його багатство. Але, «щоб… була користь! Це комерційна справа!»

Отже, актуальність п’єси И. Карпенка-Карого «Хазяїн» полягає в тім, що вона показує нам яскраву картину пор становлення капіталізму, що дуже схожа на нинішню. На жаль, існують і зараз гори-хазяї, які ратують лише за збільшення власних засобів. Сьогоднішні «міхури» і їх «супутники» феногени, лихтаренки приносять не менше нещастя трудовому народу, чим у часи И. Карпенка-Карого. Де ж наші меценати? Або вони так само прагнуть до «багатства без єдиної іншої мети» у таке складне економічне для України час