В «Червоній Шапочці» відтворена ідилія сільського життя. Героїня казки перебуває в наївній вірі, що все у світі створено для безтурботного існування. Дівчинка не чекає нізвідки лиха - грає, збирає горіхи, ловить метеликів, рве квіти, довірливо пояснює вовкові, куди й навіщо йде, де живе її бабуся - «от у тім селі за млином, у першому будиночку скраю». Під жартівливим оповіданням угадується не іронічна правда про хижацькі зазіхання злих істот на життя й благополуччя наївних людей. Звичайно, усяке серйозне тлумачення цієї казки було б крайнім огрубінням її тонкого змісту. Жартівливість ніколи не залишає письменника, але й у жарті є своя правда. Всупереч звичаю завершувати казку благополучним кінцем Шарль Перро закінчив історію суворо: «…злий вовк кинувся на Червону Шапочку й з’їв її». Спробу виправити при перекладі це закінчення на благополучне: дроворуби вбили вовка, розрубили йому живіт, і відтіля вийшли Червона Шапочка і її бабуся, жив і непошкоджені,- треба вважати необґрунтованим порушенням авторського задуму