Новорічний мюзикл «Вечора на хуторі біля Диканьки» викликав у мене ряд думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на кілька порядків менше своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших телепрограм. Як по мені, так цей фільм є гідним аналогом «Старих пісень про головний», чергові серії яких уже в який раз стають подією року, множачись у десятках тисяч самих ліцензійних (!) копій. По-друге, цей фільм показав, що двомовний характер нашої країни й культури - факт. Це цілком логічний наслідок трьохсотрічної насильницької русифікації наших інтелектуальних центрів - міст, університетів, літератури, театру. За такий час багато народів миру встигало повністю асимілювати й зникнути з особи землі назавжди.

Це нормально, що українці сьогодні розмовляють російською мовою в Харкові. Ми живемо в країні, що має не тільки сучасне, а й минуле, у тому числі й недавнє радянське. Треба в який уже раз починати все з початку - зі шкільного навчання в дусі теперішнього знання й поваги до своєї культури. Мова - це важливо, але він у чомусь є сьогодні перешкодою для справедливого залучення до скарбниці українського народу досягнень таких геніїв, як Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Володимир Вернадський, Микола Бердяєв? Працюємо сьогодні на завтрашній день. А він настане, якщо не будемо чекати «панотця» або іншого казкового рятувальника в особі того ж Міжнародного валютного фонду. Ніхто не може бути зацікавлений у нашім добробуті, крім нас самих. По-третє, ми маємо потребу у відновленні, репродукуванні національної еліти. Треба дати можливість працювати тим, хто цього хоче. І нехай критерієм успіху будуть більш-менш незалежні фактори: ті ж рейтинги популярності. Якщо Олег Скрипка із групою «Крики Видоплясова» досягли успіху у Франції й Росії, то їхнє ім’я стало брендом, що може «потягти» на собі багато посередніх речей: рекламу, культурні акції й т.п. Може, Киркоров як актор і краще Скрипки.

Так нехай співають разом в українських медиапроектах! Самоусвідомлення включає знання свого походження, статусу й мети в житті. Фактично, у походження людини може бути два варіанти: продукт сліпої еволюції або утвір Бога. Зрозуміло, що сприймати себе проміжним результатом мільйонів перетворень бездушної матерії - щось протилежне усвідомленню себе сином Божим. Унікальним і неповторним у всьому всесвіті, призначеним до вічного пізнання Бога і його утвору, застосування дарованих їм здатностей до творчої роботи на благо інших. Тобто в цьому, другому, варіанті правильне сприйняття себе включає й правильний статус і ціль у житті. Це і є найкращий спосіб пізнання неповторності своєї індивідуальності.

Але, якщо я унікальний, те кожний унікальний у такій же мері. Правильна самооцінка включає усвідомлення свого походження, статусу й мети в житті. Вона ж указує нам норми відносини до інших. Зрозуміло, що відносини з неповторними індивідуальностями будуть базуватися на повазі, толерантності, вимогливості до самого себе, допомоги, служінні іншим людям