Вся п’єса пройнята ловлення вітру, тривогами взаємного нерозуміння, нерозділеного почуття, загальної незадоволеністю. Навіть самий, здавалося б, благополучна людина - відомий письменник Тригорін - і той таємно страждає від невдоволення своєю долею, своєю професією, і по суті і він нещасливий і самотній.

Словом, до болю доходить тут відчуття загальної невлаштованості життя. Чому ж у такому разі п’єса названа Чайка?

І чому при читанні її охоплює і підкоряє особливе почуття поетичності всій її атмосфери? Швидше за все тому, що Чехов витягує поезію з самої невлаштованості життя.

Чайка - мотив вічного тривожного польоту, стимул руху, пориву вдалину. Не банальний сюжет для невеликого оповідання витягував письменник з історії з підстреленої чайкою, а епічно широку тему гіркою незадоволеності життям, що будить ловлення, тугу про краще майбутнє. Тільки через страждання приходить Ніна Зарічна до думки про те, що головне - не слава, не блиск, не те, про що вона колись мріяла, а вміння терпіти. Умій нести свій хрест і віруй - цей вистражданий заклик до мужнього терпінню відкриває трагічного образу Чайки повітряну перспективу, політ у майбутнє, не замикає її історично окресленим часом і простором, ставить не крапку, а три крапки у її долі.

Pages: 1 2