Цього років не змовкне слава. Пісня громадянської війни В роки Великої Вітчизняної війни моральні ідеали, затверджувані Михайлом Олександровичем Шолоховым, придбали особливе значення. У його військових кореспонденціях, нарисах “На Доні”, “На півдні”, “Військовополонені”, “У козачих колгоспах”, “Козаки”, у розповіді “Науканенависти” викривається антилюдський характер розв’язаної гітлерівцями війни, розкривається героїзм радянського народу, любов до Батьківщини, всеперемагаючий гуманізм. Відношення радянського народу до фашистів характеризує розмову, що передає письменник у нарисі “На півдні”. Під час перестрілки з оточеною німецькою частиною молодий боєць сказав: “Видно, це ідейні фашисти, товариш лейтенант. Дивитеся - не хочуть здаватися”. “А от переб’ємо їх, тоді подивимося, що в них за ідея”,- відповів лейтенант. Після бою в захопленому обозі виявилися тюки з дитячим взуттям, відрізами матерії, жіночими пальто й іншим награбованим барахлом

“Ну от і вся їхня ідея, за яку вони боролися,- говорить лейтенант.- Ідея-Те їхньої мети кому в мішок влізе, а подкладка в неї ситцева. Зрозуміло?” Але розмова, що почув цей, старий колгоспник зі збурюванням втрутилася: “Не так ти говориш, синок, хоча ти й командир по чині! Не знаєш ти, що таке ідея, а от я тобі поясню

Грабіж, він так і називається грабежом. Грабують фашисти!” На відбитій у ворога території лейтенант Герасимов - герой розповіді “Наука ненависті” - побачив сліди хозяйничания гітлерівців і був приголомшений проявом нечуваного людиноненависництва. “Спалені вщент села, сотні розстріляних жінок, дітей, старих, знівечені трупи червоноармійців, що потрапили в полон, зґвалтовані й по-звірячому вбиті жінки, дівчини й дівчинки-підлітки…

” А поруч - залиті кров’ю учнівські зошити й підручники. Непередавані мучення перетерпів Герасимов, коли його, пораненого, взяли в полон гітлерівці. Але він усе виніс, біг, повернувся в лад, щоб мстити ворогам до переможного кінця

У самий розпал Великої Вітчизняної війни Шолохов приступився до роботи над романом “Вони боролися за Батьківщину”. З 1943 року починають друкуватися в газетах першого розділу, а потім вийшли окремим виданням. В опублікованих главах розповідається про драматичний період відступу російських військ під натиском переважаючих сил супротивника

З важкими боями відходили російські воїни, а потім на смерть стояли під Сталінградом. У романі просто й правдиво відтворюється героїзм радянських солдатів, фронтовий побут, товариські бесіди, скріплена кров’ю нерушима дружба. Читач близько довідався й полюбив робітника-шахтаря Петра Лопахина, комбайнера Івана Звягінцева, агронома Миколи Стрельцова, сибіряка-бронебійника Якима Хортиць, єфрейтора Кочетыгова.

У романі “Вони боролися за Батьківщину” глибоко розкритий російський національний характер, що яскраво виявився в дні важких випробувань. Героїзм російських людей у романі позбавлений зовні блискучого прояву й з’являється перед нами в скромному одіянні повсякденного, повсякденного побуту, боїв, переходів. Таке зображення війни приводить читача до висновку, що героїчне copyright