Цар едип трагедія, що зробила великий вплив на розвиток європейської класичної драми, уважається шедевром Софокла. Поет побудував її на трагічному протиріччі між моральним багатством особистості й обмеженістю її можливостей, визначеної не залежними від людини закономірностями об’єктивної дійсності. Ця непізнана в часи Софокла сила представлялася йому непереборною долею.

едипу ще до народження був передвіщений оракулом жахливий жереб - убити свого батька й женитися на власній матері. Вирослий на чужині, едип робить все можливе, щоб уникнути виконання пророкування. Але всі його вчинки, свідомо спрямовані на те, щоб не дати свершиться велінню долі, приводять до зворотного:

сам того не знаючи, едип виявляється мимовільним убивцею свого батька Гавкаючи й чоловіком своєї матері Иокасти.

Довідавшись страшну правду, мудрий і справедливий едип у розпачі виколює собі ока. Із чудовим мистецтвом намалював Софокл образ едипа - страждаючої, розумної, вольової людини. едип сам стратить себе за мимоволі доконаний злочин і виявляється морально вище богів, обрекших його на борошна