Наприкінці XIX століття в російській літературі з’являється новий герой - босяк, людина, відкинута суспільством, ізгой, доля якого нікого не цікавить. Такий герой зображується в реалістичних оповіданнях М. Горького. Художник малює образ босяка неоднозначно, він намагається виявити причину, по якій герой опустився на дно суспільства. Письменника цікавить внутрішній мир, почуття, переживання босяка, вплив соціального стану на нього світовідчування

Горький розглядає й досліджує стан незгоди героя із самим собою, причину його певного поводження

Одним з ранніх реалістичних добутків М. Горького є оповідання «Коновалів», у якому повествуется про долю босяка Олександра Івановича Коновалова. Головний герой був прекрасним пекарем, дійсно талановитим у своїй справі, але в силу однієї особливої риси свого характеру, а саме меланхолії, почуття туги, так такий, що «неможливо в ту пору жити «, і « геть усе… огидне «, а герой « сам собі стає в тягар», він кидає всі й іде бродяжити. Пізніше Коновалів вертається, і тут відбувається його перша зустріч із оповідачем, яким є «підручний» пекаря. Автор неоднозначно зображує свого героя, починаючи з портретної характеристики й кінчаючи міркуваннями й учинками персоналу

«По костюму це був типовий босяк, по особі - слов’янин» - таким з’являється перед нами Коновалів уперше. Гіркий порівнює його з богатирем і в той же час пише про те, що Коновалів усе ще залишався дитиною у своєму сприйнятті миру

«Дитина ти, Сашко; не розумієш ти нічого», - говорила героєві Віра, «.. .велика людина з ясними очами дитини» - таким його бачила оповідач, тобто він зберіг щирість, довірливість, здатність бачити гарне у всім, віру в добро, у людей і в них моральність

Коновалів - босяк, і, здавалося б, повинен почувати себе скривдженим, обділеним, повинен обвинувачувати у всіх своїх нещастях, а тому бути вороже настроєним до суспільства, що изгнали його, але цього не відбувається, навпроти, головний герой, на превеликий подив оповідача, «з таким легким духом виділяє себе з життя в розряд людей, для неї не потрібних і тому підметів викорінюванню», уважав, що «у всьому безладді особистого життя було винувато тільки він сам». Подібні міркування свідчать про здатність героя до самоаналізу, що виділяє його із загальної маси босяків «під окрему статтю». Коновалова також характеризує відмінне від думки багатьох інших представників його соціального класу відношення до природи, жінкам, освіті (утворенню). Так, наприклад, герой розповідав про купчиху, з якої розстався: «..,босяк розповідає про жінку в скептичному тоні, з масою подробиць, які принижують її, …але сумний і м’який тон (Коновалова) при спогаді про «купчиху» - тон винятковий».

Герой оповідання Горького харчує величезний інтерес до книг, часто просить оповідача почитати йому. Коновалів щиро вірить у події, що відбуваються в книзі, часом навіть почуваючи себе їх учасником

Протягом усього оповідання оповідач і головний герой міркують на багато тем, пов’язані з босякуванням, тим самим виявляючи свої точки зору відносно їх. Таким чином, ми можемо говорити про те, що Коновалів здатний на філософські міркування. Персонаж оповідання не обмежений і може бачити щиру причину певного поводження босяка й формування його особливого мислення. Коновалів говорить про походження схильності босяка до неправди, обману, вигадуванню різних історій, до перебільшення яких-небудь подій, що відбувалися з ним. Справа в тому, що так простіше жити, «якщо в людини в житті не було нічого гарного, - він адже нікому не ушкодить, коли сам для себе видумає якусь казку, та й стане розповідати її за минуле. Розповідає… і сам собі вірить, …ну йому й приємно».

Здавалося б, перед нами дійсно гарна людина, що заслуговує кращої долі (частки), однак у чому причина невпорядкованості його життя, де шукати джерела його меланхолії й туги, які в остаточному підсумку привели його до самогубства?

«Не знайшов я крапки моєї… Шукаю, тужу, - не знаходжу…» - такий підсумок міркувань Коновалова, такий відповідь на заданий вище питання. .

В оповіданні «Двадцять шість і одна» Горький також розглядає образ босяка, але вже виявляє його негативні якості. У добутку повествуется про двадцят шіст пекарів, світовідчування, почуття, поводження яких подаються автором як світовідчування один людини. Це досягається за допомогою використання Горьким величезної кількості займенників «ми, всі» і узагальнюючих слів: «співають всі 26; ми все оберталися й радісно дивилися; хтось із нас смикнув Таню за рукав кофти».

У цьому полягає новаторство Горького. Однак дана єдність не є ознакою гармонії й взаєморозуміння між людьми, воно виявляє безликість, обмеженість пекарів, відсутність індивідуальності в кожного з них. В оповіданні зображується картина неправильно влаштованого життя, через яку в людині губиться духовний початок. Подібна ситуація розглядається й в оповіданні «Дружини Орлови». Тут також у силу жахливих умов життя, у силу її невпорядкованості валять взаємини між чоловіками Орловими, відбувається розлад у їхньому сімейному житті. Григорій і Матрена Орлови любили й пишалися один одним, …але їм було нудно жити, у них не було вражень і інтересів, які… задовольняли б природну людську потребу людини - хвилюватися, думати, - взагалі жити. Вони були занадто занурені в роботу, у рішення проблем, пов’язаних з повсякденним життям, що стали «жебраками духом» людьми, як, втім, і всі їх сусіди

Вплив зовнішніх обставин на особисте життя героїв підтверджується ще й тим фактом, що після того як чоловіки Орлови влаштувалися на роботу в лазарет (госпіталь), у їхньому житті відбулися значні зміни. Григорій перестав бити свою дружину, кинув пити, але, як ми довідаємося трохи пізніше, ненадовго.

Для кожного періоду часу характерний свій тип героя, і література, покликана відбивати всі явища реальності (повсякденного життя людини), досліджує особливості характеру нової людини

Горький не тільки показав жертв несправедливого суспільного лада, але глибоко проникнув у їхню психологію, розкрив індивідуальну своєрідність особистості кожного, навіть самого забитої людини. Вага життя й боротьба за існування спотворюють психіку людей, породжують у них злість, жорстокість, хитрість. Але у творах Горького з’явилися й люди, які високо цінують людське достоїнство, протестують проти приниження, неправди й несправедливості

Яскравий приклад впливу, що калічить, миру капіталу на душу людини даний Горьким в оповіданні «Челкаш».

Сильний, роботящий і, у загальному-те, непоганий хлопець Гаврило змушений податися на заробітки в місто. Після важких сільських робіт Гаврилу здається, що міським усе дістається легко. Зустрівшись із бурлакою, злодієм і п’яницею Челкашом, він знаходить у його особі помічника, заступника, «учителі життя». «Гаврило почував себе роздавленим цією похмурою тишею й красою й почував, що він хоче скоріше бачити хазяїна».

Гаврилу потрібні гроші, він спочатку згодний на все заради наживи, але, переживши звірячий страх, втрачає залишків того людського, що було в його душі. «Хвилювання цієї ночі вигризли, нарешті, з нього все людське». Гаврило забув, що Чіл-Каш його кормил, дав притулок, як сам Гаврило клявся йому у вічній дружбі. Зараз він почував тільки небезпеку, що ніс у собі ця людина і яка виходила на нього, Гаврила. Але довідавшись про гроші, які обіцяє Челкаш, Гаврило погоджується на всі, навіть «душу загубити». Немає в цьому хлопцю ніяких принципів. Заради наживи він готовий убити свого подельника, навіть намагається це зробити, а коли не вдається, Гаврило принижується й плазує перед Челкашом: «Зроби добру справу! Пропащий адже ти… Немає тобі шляхи. А я б - ох! Дай ти їх мені!»

Босяк і злодій, контрабандист і п’яниця, Челкаш виявляється морально вище й шляхетніше цього селянського хлопця, що мріє розбагатіти, вкласти гроші в господарство. Але засобу, який він хоче домогтися своєї, може бути, гарної мети, низки. Навіть Челкашу став огидний цей користолюбець, жалюгідний і незначний

- На! Жери…- крикнув він, тремтячи від порушення, гострої жалості й ненависті до цього жадібного раба. І, кинувши гроші, він відчув себе героєм

Pages: 1 2