Олександр Блок пройшов величезний шлях від камерного поета, що оспівував “рожеву хмару мрій” і “милого воїна”, “одягненого в срібло”, до творця поеми “Дванадцять”, з величезною силою выразившего страшну “музику руйнування” і тугу за іншою музикою, музиці “нового століття”, що “зійде серед всіх нещасних поколінь.” Поема “Дванадцять” - одне з найдужчих і сучасних добутків російської поезії початку XX століття. Це неупереджений, об’єктивний щоденник революційних подій. В основі добутку конфлікт, боротьба стара й нового, боротьба двох “мирів”.

Поет виступає за творення в революції, а не за руйнування. Його тягне поезія революції, але лякає російський бунт, якого так боявся ще Пушкін. Поема “Дванадцять” побудована на контрастах: “Чорний вечір. Білий сніг. Вітер, вітер!

” Контрастні по своєму зображенню “буржуй на перехресті”, “невеселий товариш піп” і идущие “дванадцять чоловік”. Автор співчутливо ставиться до червоноармійця Петрухе, що не злодій, не вбивця. Він іде розтрощувати старий мир. “Коштує буржуй, як пес голодний, коштує безмовний, як питання, і старий мир… коштує, піджавши хвіст”. Ніщо не може протистояти стихії народної революції

Але творення складніше руйнування. Нравственно-эстетический конфлікт поеми - зіткнення добра й зла, майбутнього й минулого в самих людях. На авансцену вийшли насамперед знедолені й принижені. Автор співчуває ім. Але кожний чи здатний витримати іспит на звання нової людини? Революція Блоку - революція з людською особою, а не кривава вакханалія

Революція Блоку несе добро й справедливість, &copy A L L S o c h. r u тому що “ніжною ходою надвыожной, сніжним розсипом перлової, у білому віночку із троянд - спереду - Ісус Христос”. Остання фраза цілком пояснює революційний тріумф у християнському розумінні поета. Наприкінці поеми ми бачимо вже не “голоту”, а революційний народ, що йде в майбутнє “державним кроком”. У цьому добутку показане сприйняття Жовтня інтелігентним поетом. Не будучи революціонером, соратником більшовиків, “пролетарським” письменником або “вихідцем з низів”, Блок прийняв революцію, але прийняв Жовтень як фатальну неминучість, як невідворотна подія історії, як свідомий вибір російської інтелігенції, що наблизила тим самим велику національну трагедію

Звідси його сприйняття революції як відплати старому миру. Революція - це відплата колишньому панівному класу, відірваної від народу інтелігенції, рафінованої, “чистої”, у значній мірі елітарній культурі, діячем і творцем якої він був сам