Дія відбувається в революційному Петрограді взимку 1917/18 р. Петроград, однак, виступає і як конкретне місто, і як осередок Вселеної, місце космічних катаклізмів. Перша із дванадцяти глав поеми описує холодні, засніжені вулиці Петрограда, що терзає війнами й революціями. Люди пробираються по слизьких доріжках, розглядаючи гасла, клянучи більшовиків. На стихійних мітингах хтось - «мабуть, письменник - витія» - говорить про продану Росію. Серед перехожих - «невеселий товариш піп», буржуй, бариня в каракулі, залякані баби. Доносяться обривкові лементи з якихось сусідніх зборів. Темніє, вітер підсилюється. Стан - поета? когось із перехожих? - описується як «злість», «смутна злість», «чорна злість, свята злість».

Другий розділ: по нічному місту йде загін із дванадцяти чоловік. Холод супроводжується відчуттям повної волі; люди готові на всі, щоб захистити мир новий від старого - «пальнем-ка кулею у Святу Русь - у кондову, в избяную, у толстозадую». По дорозі бійці обговорюють свого приятеля - Ваньку, щоМ сошелись з «багат» дівк Катькой, лая його «буржу»: замість т щоб захища революці, Ванька проводи час вкабаках.

Глава третя - лиха пісня, що виконує, мабуть, загоном із дванадцяти. Пісня про те, як після війни, у рваних пальтечках і з австрійськими рушницями, «хлопці» служать у Червоній гвардії. Останній куплет пісні - обіцянка світової пожежі, у якому сгинут всі «буржуї». Благословення на пожежу испрашивается, однак, у Бога

Четвертий розділ описує того самого Ваньку: з Катькой на молодці вони несуться по Петрограду. Гарний солдат обіймає свою подругу, щось говорить їй; та, задоволена, весело сміється

Наступна глава - слова Ваньки, звернені до Катьке. Він нагадує їй її минуле - повії, що перейшла від офіцерів і юнкерів до солдатів. Розгульне життя Катьки відбилася на її гарному тілі - шрамами й подряпинами від ножових ударів покинутих коханців. У досить грубих вираженнях («Аль, не згадала, холера?») солдат нагадує гулящій панянці про вбивство якогось офіцера, до якого та явно мала відношення. Тепер солдат вимагає свого - «попляши!», «поблуди!», «спати із собою поклади!», «згріши!»

Шоста глава: молодець, що везе коханців, зіштовхується із загоном дванадцяти. Збройні люди нападають на сани, стріляють по сидячим там, загрожуючи Ваньке розправою за присвоєння «чужої дівчинки». Молодець візник, однак, вивозить Ваньку з-під пострілів; Катька із простреленою головою залишається лежати на снігу

Загін із дванадцяти чоловік іде далі, настільки ж бадьоро, як перед сутичкою з візником, «революцьонним кроком». Лише вбивця - Петруха - сумує по Катьке, що була колись його коханкою. Товариші засуджують його - «не таке нині час, щоб няньчитися з тобою». Петруха, дійсно повеселілий, готовий іти далі. Настрій у загоні саме бойове: «Замикайте етажи, нині будуть грабежі. Відмикайте льоху - гуляє нині голота!»

Восьма глава - плутані думки Петрухи, що сильно засмучується про застрелену подругу; він молиться за заспокоєння душі неї; тугу свою він збирається розігнати новими вбивствами - «ти лети, буржуй, воробишком! Вип’ю крівцю за зазнобушку, за чернобровушку…».

Глава дев’ята - романс, присвячений загибелі старого миру. Замість городового на перехресті коштує буржуй, що мерзне, за ним - дуже що добре сполучається із цією згорбленою фігурою - паршивий пес

Дванадцять ідуть далі - крізь хуртовинну ніч. Петька поминає Добродії, дивуючись силі пурги. Товариші нарікають йому за несвідомість, нагадують, що Петька вже замарано Катькиной кров’ю, - це значить, що від Бога допомоги не буде

Так, «без імені святого», дванадцять чоловік під червоним прапором твердо йдуть далі, готові в будь-який момент відповісти ворогу на удар. Їхній хід стає вічним - «і хуртовина порошить їм в очі дні й ночі безперервно…».

Глава дванадцята, остання. За загоном погоджується шолудивий пес - старий мир. Бійці загрожують йому багнетами, намагаючись відігнати від себе. Спереду, у тьмі, вони бачать когось; намагаючись розібратися, люди починають стріляти. Фігура проте не зникає, вона вперто йде спереду. «Так ідуть державним кроком - за - голодний пес, спереду - із кривавим прапором <…> Ісус Христос».

Назва поеми відтворює ключовий новозавітний мотив дванадцять апостолів Христа. Число головних героїв, червоногвардійців, визначило композицію добутку (дванадцять глав). Згідно блоковской позначці на рукописі ("И був з розбійником. Жило дванадцять розбійників"), число це посходить також до поеми "Кому на Русі жити добре" Н.А.Некрасова. Поява в поемі колективного, свого роду збірного образа Дванадцяти (персоніфікований, особливо показаний лише Петруха, мигцем згадають лише ще один більшовик: "Андрюха, допомагай!") червоногвардійців закономірно: Блок хотів зобразити коллектианое, по вираженню Л.Толстого, "ройове" свідомість і колективну волю, що прийшли на зміну індивідуальному початку. Блок виходив з того, що саме російська інтелігенція здатна зрозуміти й прийняти революцію. У відповіді на анкету " чиМоже інтелігенція працювати з більшовиками?" Блок писав 14 січня 1918 р.: "Інтелігенція завжди була революційна. Декрети більшовиків - це символи інтелігенції". У готом відношенні Блок протиставляв інтелігенцію буржуазії: "У буржуа - ґрунт під ногами певна, як у свині - гній: сім’я, капітал, службове становище, орден, чин, Бог на іконі, цар на троні. Витягнися це - і все полетить нагору тормашками". Така позиція визначила сатиричне зображення буржуазії й " миру, щойде," у першому розділі поеми. Спочатку з’являється "бабуся", що "убивається - плаче" і побачивши плаката "Вся влада

Установчим зборам!".

Ніяк не зрозуміє, що виходить,

На що такий плакат,

Такий величезний шматок?

Скільки б вийшло онуч для хлопців,

А всякий - роздягнений, разут…

Це обивательський погляд стороннього свідка подій. Слідом з’являється "Буржуй на перехресті", що "У комір сховало ніс". Разючий збіг із цим сатиричним образом знаходимо в М.Цветаевой, що зовсім не привітала революцію, у нарисі того ж 1918 р. "Жовтень у вагоні": "Так це в мене й залишилося, перше бачення буржуазії в Росії: вуха, що ховаються в шапках, душі, що ховаються в шубах, бачення шкіри. Потім з’являється "Письменник - Витія":

Довгі волосся

И говорить напівголосно:

- Зрадники!

- Загинула Росія!

Четвертий герой - "нині невеселий, товариш Піп". П’ята - "Бариня в каракулі", теж зображується в сатиричному ключі: "Поскользнулась і - бац - розтяглася!" Нарешті, з’являються повії, у яких більшовицька критика побачила пародію на революцію:

…І в нас були збори…

…От у готом будинку…

…Обговорили -

Ухвалили:

На час - десять, на ніч - двадцять п’ять…

…І менше - ні з кого не брати…

…Підемо спати…

Репліки п’яти учасниць цієї розмови відділений друг від Друга отточиями.

Після повій з’явиться ще один персонаж - "Бурлака , що неприкаянно "сутулиться". Можна допустити, що бурлака" ідентифікується з людиною з "прологу" до поеми: вірний вечір. Білий сніг. Вітер, вітер! На ногах не коштує че-овек", що, у свою чергу, сходить до Людини з "Жиз-овека" Леоніда Андрєєва. Отже, якщо до семи позначен-героїв додати п’ять повій, вийде ще одне ‘ическое число. Дванадцяти персонажам-тіням з "старого миру протипоставлені в другому розділі поеми дванадцять червоногвардійців. З діалогу дванадцяти червоногвардійців у другому розділі читачі довідаються про Лазеньку, що "сам тепер багатий… Був Ванька пат, а став солдатів!", "сукин син, буржуй", і про гуляющей з ним Катьке: "А Ванька з Катькой - у шинку… - У їй керенки є в панчосі!"

Портрет Катьки намальований особливо докладно:

Закинулася особою, Зубки блищать перлами… Ах ти. Котячи, моя Катя, Толстоморденькая В тебе на шиї, Катя, Шрам не зажив від ножа. У тебе під грудьми, Катя, Та подряпина свіжа!

У п’ятому розділі звучить "голос" Петрухи. Це він, Петруха, убив офіцера, з яким колись "блудила" Катька:

Гетри сірі носила, Шоколад Міньйон жерла, З юнкерьем гуляти ходила - Із солдатнею тепер пішла? Эх, эх, згріши! Буде легше для душі!

Як видно з листа ілюстраторові "Дванадцяти" Ю.П.Анненкову, Блоку турбував вигляд Катьки. Він підкреслював: "Катька - здорова, толстомордая, жагуча, кирпата російська дівка; свіжа, проста, добра - здорово лається, проливає сльози над романами, запекло цілується. "Толстомордость" дуже важлива (здорова й чиста навіть до дитячості)".

Pages: 1 2

Збережи - » Блок «Дванадцять» (переказ у прозі) . З'явився готовий твір.