У кінці твору слова «ні» заміняються на «так», «хочу» - на «буду», показуючи незламність духу і оптимізм поетеси в боротьбі проти кривди в найширіному соціальному та національно-визвольному аспектах. Твір побудований на антитезах.

| Антитеза (від грец. Протиставлення) Особливо підкреслене протиставленні

І протилежних життєвих явищ, понять, думок.

«І все-таки до тебе думка лине…»

Поезія входить до циклу «Невільничі пісні», створеного в 1895 - 1896 рр. Вона є зразком громадянської лірики Лесі Українки.

У творі поетеса звертається словом туги й жалю до рідного «занапащеного, нещасного краю»; зазначає, що не бачила страшнішого гніту, ніж той, що терпить український народ. Леся Українка заперечує ридання над нещасливою долею, що спостерігалися довгі роки. Громадянка-патріотка не в силі зносити страшне «ярмо неволі», тому що на руках і шиї вже «видно червоні сліди, що понатирали кайдани». У фіналі твору - пристрасне заперечення ридань:

Доволі вже ш литись, -

Що сльози там, де навіть крові мало!

Pages: 1 2