«Біла гвардія» - перший роман Булгакова. У ньому багато автобиографиче-ского, але це вже історичний роман. Це книга про російську історію, її филосо-фии, про долі класичної російської культури в нову епоху. Саме тому «Біла гвардія» так близька Булгакову, її він любив більше інших своїх речей. Епіграф до роману, узятий з «Капітанської дочки» усі права захищені 2001-2005 А. С. Пушкіна, «Із дрібний сніг, і раптом повалив пластівцями. Вітер завив; зробилася заметіль

В одна мить темне небо змішалася зі сніжним морем. Усе зникло. - Ну, ба-рин, закричав ямщик, лихо - буран!

» має особливе значення. Він вынужда-ет згадати про криваву пугачовщину, тільки в центрі цього бурану вже нові Пугачови, з університетським утворенням і марксистською догмою принудитель-ного щастя. Цим же епіграфом письменник указав і на свій зв’язок із класичною традицією, і насамперед з історизмом Пушкіна. Пушкінські принципи исто-ризма виявилися в романі насамперед у точній характеристиці політичних сил, боротьба між якими розгортається на сторінках роману

Перша з них винесена в заголовку роману, і воно здобуває узагальнююче значення. «Біла гвардія» це не тільки «добродії офіцери», а увесь рушившийся світ, всі принад- люди, щолежали до нього, що бігли в Місто від більшовиків, іншої сили, неведо-мій і страхаючої. Початок роману дуже символічно. Точно зазначена дата - 1918 рік, що був «великий і страшний».

Саме цього року «особливо високо в небі стояли дві зірки: пастушача вечірня Венера й червоний тремтячий Марс». Це противо-поставляння образа мирної праці (звідси епітет «пастушача»), символом до-торого служить Венера, і іншого образа - планети, що носить ім’я бога війни. Полум’я великих подій громадянської війни дорівнює висвітлює й оцінює життя колишню, її людей і нову революційну дійсність, її деяте-лей. Мила, тиха, інтелігентна сім’я Турбінних раптом стає причаст-ная до цих подій, робиться свідком і учасницею справ страшних і дивних

Їхня мама не дожила до цих днів, вона вмерла в травні. Олексій, Олена й Николка ще не знали тоді, що це до кращого. Життя героїв нерозривно пов’язана з їхнім будинком, з тією обстановкою, у якій вони виховувалися. Кахельна грубка, бронзовий годинник, що грають гавот, і дру-гие, що б’ють баштовим боєм, килими, на одному йз яких зображений цар Алек-Цей Михайлович із соколом на руці, лампа під абажуром, «кращі на світі шка-фы із книгами… з Наташей Ростовой, Капітанською Дочкою…

». Мешканці квар-тири знають: «на півночі виє й виє хуртовина» і чекають, що «от перестане, почнеться таке життя, про яку пишеться в шоколадних книгах, але вона не тільки не начи-нается, а навкруги стає всі страшнее й страшнее». Через це підсилюється страх перед прийдешнім, що представляється катастрофою: «Упадуть стіни, уле-тит сокіл з білої рукавиці, потухне вогонь у бронзовій лампі, а Капітанську Дочку спалять у печі». Далеко не вся російська інтелігенція зрозуміла й прийняла ве-ликие здійснення Жовтня

Побоювання за долю культури країни грали… Автор твору: D+A+N+C+E+R