Серед пам’яток світової культури особливе місце займає священна Біблія, найстаріша Книга книг. Вона дає відповіді на питання, які завжди хвилювали людей, допомагає їм вирішувати складні проблеми. Біблія складається з сімдесяти семи книг, написаних у різні часи, різними авторами, різними жанрами, стилями, навіть мовами. Але всі вони сприймаються як єдина і неподільна на частини книга, як суцільний текст, який відтворює пошуки і життєвий досвід, норми моралі і джерело людської мудрості.

Біблія складається з двох розділів: Старого Завіту і Нового Завіту. У першій частині розповідається про початок світу і створення людини, про його життя, про недосконалість людей, занепад звичаїв і всесвітній потоп. Завершується Старий Заповіт Книгами Пророків, які є книгами надії. Думка про відродження зруйнованої зв’язку між Богом і людством продовжує Новий Завіт. У цій частині докладно розповідається про життя Ісуса Христа, його вчення, вчинені ним дива, його смерть, воскресіння і вічне життя. Ісус Христос - це Месія, володар Царства Божого, його місія - проповідувати любов і підтверджувати її добрими справами.

Біблія є пам’яткою найдавнішої писемності людства, яке включає юридичні кодекси, міфи, легенди, притчі, хроніки, псалми. Біблія - найвідоміша книга, перекладена 1829 мовами і прислівниками. Існує Біблія вже понад три тисячі років і буде жити, думаю, вічно. Вона вважається святою, тому що проголошує Слово Бога, відстоює високі моральні цінності. Біблія є витвором витонченої словесності і має літературно-художнє значення.

Яскраві й мудрі біблійні образи надихнули на створення нових творів письменників і художників, композиторів та кінематографістів. Як у сиву давнину так і сьогодні всі люди, які прагнуть до морального вдосконалення, вірять у справедливість і добро, звертаються до Біблії. Той, хто не читав цієї книги, не може вважати себе освіченою людиною. Але, я впевнена, таких людей з кожним днем стає все менше і менше.

Біблія - найбільша літературна пам’ятка, Книга книг, перекладена багатьма мовами світу. Це не твір художньої літератури. Біблія - це величне і філософське вчення про світ, про людей, про вічних моральних і духовних цінностях нашого світу. Ісус Христос - Син Божий, один з головних героїв Біблії, хоча і не можна визначити головних чи другорядних героїв цієї величної книги.

Всьому світу відомі притчі Ісуса Христа, які дивують нас своєю образністю і глибоким філософським змістом.

Відомою є притча про сівача. Про що ж йдеться у цій притчі? «Вийшов сівача, щоб сіяти, і ті зерна, що він сіяв, одні впали на край дороги, і пташки повидзьобували їх, другі впали на кам’янистий грунт, де вони висохли, інші впали в терен, і терен поглинув їх, а ті, що впали на добру землю, проросли. Ось такий, на перший погляд простою, є притча про сівача, але вона має глибокий символічний підтекст і є надзвичайно повчальною. Зерна порівнюються з людьми, які слухають вчення Христове. Ті, які не розуміють почутого, подібні до зерен при дорозі: їх краде лукавий. Дехто сприймає сказане, але потім захоплюється. Дехто приймає і розуміє все, але побутові щоденні клопоти, ніби терен, не дають зернам народитися. А ті люди, які слухають слово і плід приносять, подібні до зерен, які впали в добру землю.

Мене глибоко вразила ця притча, і я довго розмірковував над її змістом. Врешті-решт я приходив до висновку, що вона й справді стосується нашого життя. Вона стосується не тільки тих, хто слухає про Царство Небесне, а й тих, хто просто чує в своєму житті якісь корисні добрі слова. Адже люди, на жаль, не завжди їх сприймають, уподібнюючись зернам на кам’яному грунті або зернам в терні.

З притч Ісуса Христа мені також дуже запам’яталася притча про невід. Ісус проповідував, що Царство Небесне подібне до невода, який закинули в море, витягнули. А потім все хороше, що потрапило до невода, залишили, а нікчема відкинули геть.

Особисто мені дуже подобається те, що кожну притчу Ісуса Христа можна розглядати не тільки з точки зору християнського вчення, а й просто як надзвичайно повчальні слова для життя кого-небудь з нас. І справді, якому кількістю людей не дістає вміння відкидати геть усі лихі в собі, залишаючи тільки хороше!

Дуже цікавими є також притчі про скарб і про перлину.

Я з великим задоволенням читав притчі Ісуса Христа. На мою думку, кожен людина повинен прочитати Біблію, незалежно від її віри. Адже Біблія є не тільки книгою про християнське віровчення, а й справжньою скарбницею мудрості, духовної цінністю всіх поколінь і всіх народів.

Цар Соломон відомий нам як мудрий державний правитель і письменник. З його творчої спадщини до нас дійшли тільки притчі - невеликі прозові оповідання з глибоким філософським і повчальним змістом. Притчі царя Соломона справили на мене велике враження, тому що в них відобразилася мудрість цієї геніальної людини, світогляд того часу і філософські погляди людства. Притчі Соломона прості для сприйняття, але пронизані глибоким змістом. Вони актуальні навіть у наш час, так як змушують нас задуматися над своєю поведінкою, і ставленням до самого себе і до ближніх.

Постать царя Соломона оповита безліччю легенд і переказів, адже він жив ще в далекі часи. Коли Соломон зійшов на престол, йому було лише двадцять років. Його вороги зраділи, тому що вважали, що молодість і відсутність досвіду у справах нового царя допоможуть їм прийти до влади хитрощами.

Але Соломон виявився мудрим правителем, талановитим дипломатом і дуже розважливою людиною. Під час свого царювання всі важливі державні посади він віддав чесним і надійним людям, багато змінив, тому держава міцніла і розквітало, і Соломон відомий як мудрець і філософ. З цього приводу також існує легенда. Вона розповідає, що Соломон щедро віддав на спалення в жертву Богу багато голів худоби, щоб встановити добре відносини з північними племенами.

І наступної ночі Соломонові приснився сам Бог і сказав, що виконає будь-яке бажання нового царя за його щедру жертву. Соломон відповів, що хоче мати мудре серце, аби бути суддею своїм підданим і стати мудрим правителем. І Господь виконав бажання Соломона. Звичайно, це тільки легенда, але мудрість Соломона оспівана в багатьох літературних творах, ми і сьогодні захоплює його справедливістю і розумом.

Найвідомішою з життя Соломона є історія про двох жінок, які прийшли до нього, щоб він розсудив їх. Одна жінка звинувачувала іншої в тому, що вона вкрала у неї дитину. «У нас народилися діти, і дитина цієї жінки помер, і вона вкрала мою дитину, а мені поклала мертвого», - кричала обвинительница.

Справа була надзвичайно складним, адже не було ніяких доказів і свідків.

Соломон сказав: «Коли ми не можемо вирішити, чия це дитина, то разрєжєм навпіл його і віддайте кожній жінці половину». Тоді одна з жінок заплакала і почала благати, щоб дитину віддали іншій жінці, лише б тільки не вбивали немовляти.

Почувши це, Соломон розсудив: «Не вбивайте дитини і віддайте цій жінці. Вона готова віддати свою дитину, тільки б зберегти йому життя. Вона і є справжня мати ». Притчі Соломона і зараз дуже популярні: їх видають окремими книжками, різні віросповідання дуже цікавляться ними. Соломонові притчі вражають - своєю мудрістю, змушують нас замислитися, через ці притчі ми ніби отримуємо часточку мудрості великого правителя, царя Ізраїлю й Іудеї. Я вважаю, кожна людина повинна прочитати притчі царя Соломона і ознайомитися з його літературної та державною діяльністю.

Чому вчить нас Нагорна проповідь Ісуса Христа? Нагорна проповідь Ісуса Христа, з якою він звернувся до учнів, є основою вчення. Чому ж учить нас Нагорна проповідь? Головною уявної позицією Нового Завіту тобто теза «Бог є любов». У своїй Нагірній проповіді Христос проповідує любов як шлях до духовного очищення й порятунку: любов до ближнього, до своїх батьків, до Бога.

Проповідь Христа вчить нас вибачати і жити в мирі та злагоді з усіма. Людині він посилає прощення гасить гнів і ненависть, яку відчувають до нас. Якщо ми вибачаємо ворогам нашим, примиримося з ними, вони не будуть більше нашими ворогами - вчить Христос. Християнське вчення засуджує несправедливости життя, ні заздрість, помста і ненависть.

Pages: 1 2

Збережи - » Біблія: джерело людської мудрості . З'явився готовий твір.