Свій шлях драматурга Шоу починає із циклу п’єс, об’їдених під загальною назвою “Неприємні п’єси”. Сюди ввійшли: “Будинку Вдівця”, працювати над якою Шоу почав в 1885 р., “Професія миссис Уоррен” і “Залицяльник”. У своїй передмові до “Неприємних п’єс” Шоу писала: “… сила драматичного мистецтва в цих п’єсах повинна змусити глядача стати віч-на-віч із неприємними фактами. Безсумнівно, кожний автор, що искренно бажає благ людству, зовсім не зважає на дивовижну думку, нібито завданням літератури є лестощі. Але в цих драмах ми зіштовхуємося не тільки з комедією й трагедією індивідуального характеру й долею окремої людини, але й з жахливими й огидними сторонами суспільного устрою. Жах цих відносин полягає в тім, що звичайної середньої руки англієць, людина, може бути, що навіть мріє про тисячолітнє царство благодаті, - у своїх суспільних проявах виявляється злочинним громадянином, що закриває ока на самі підлі на найжахливіші зловживання, якщо їхнє усунення загрожує йому втратити хоча б один гріш зі своїх доходів”. В “Неприємних п’єсах” перед нами зовні цілком чималі респектабельні англійські буржуа, що розташовують значними капіталами й ведучі спокійне влаштоване життя. Але цей спокій обманчиво. Воно таїть за собою такі явища, як експлуатація, як брудне, безчесне збагачення буржуа за рахунок убогості й нещасть простого народу. Перед очами читачів і глядачів п’єс Шоу проходять картини несправедливості, жорстокості й підлості буржуазного миру. Характерно, що п’єси Шоу починаються із традиційних картин буденного життя буржуазної сім’ї. Але от, як це звичайно буває в драмах Ибсена, наступає момент, коли на перший план виступає соціальний аспект глибоко хвилюючого письменника питання: де джерела багатства героїв? на які засоби вони живуть? якими шляхами вдалося домогтися їм того благополуччя, у якому вони перебувають? Смілива постановка цих питань і не менш відповіді на них і становлять основу тієї викривальної сили п’єс Шоу, що обурювала одних і не могла не імпонувати й не захоплювати інших

Другим циклом п’єс Бернарда Шоу були “Приємні п’єси”. Сюди ввійшли: “Війна й людина”, “ Кандида ”, “Обранець долі”, “Ніколи ви не можете сказати”. В “Приємних п’єсах” Шоу міняє прийоми сатиричного викриття. Якщо в “Неприємних п’єсах” він звертався до “жахливих і огидних сторін суспільного устрою”, гнівно обрушувався на соціальні порядки, то в “Приємних п’єсах” він приділяє основну увагу тієї лицемірної моралі, що покликана сховати щиру сутність буржуазних відносин. У цих п’єсах Шоу ставить своєю метою скинути ті романтичні покриви, які приховують жорстоку правду дійсності. Він призиває людей тверезо й сміло глянути на життя й звільнитися від липкої павутини забобонів, що віджили традицій, оман і порожніх ілюзій. І якщо в “Неприємних п’єсах”, створюючи образи Сарториуса , Крофтса й прагнучи підкреслити жорстокість, нелюдськість цих людей, Шоу охоче звертався до прийому гротеску, то герої його “Приємних п’єс” набагато більше “людяні люди” і в їхньому зображенні немає навмисної різкості й заострения. Але разом з тим злиденність духовного миру буржуа, закореніла упередженість його суджень, перекручені подання, що ховаються під респектабельною зовнішністю, черствість і егоїзм - все це показано з великою силою проникнення в саму сутність буржуазної ідеології. У самій назві - “Приємні п’єси” - звучить цілком відверта іронія

Ще один цикл п’єс “П’єси для пуритан” створений у період з 1897 - 1899 р. Сюди входять п’єси “Учень диявола”, “Цезар і Клеопатра”, “Звертання капітана Брассбаунда ”. У передмові до “П’єс для пуритан” Шоу пояснює зміст назви збірника. Він протиставляє свої п’єси драматичним добуткам, у яких основний інтерес зосереджений на любовній інтризі й на еротиці. Це не виходить, що Шоу цурається зображення почуттів, але він не хоче визнати, що в основі вчинків людини лежать тільки любовні спонукання. “Я пуританин у поглядах на мистецтво, - заявляє він. - Я симпатизую почуттям, але вважаю що заміна почуттєвим екстазом усякої інтелектуальної діяльності, і чесності - найбільше зло”. Шоу прагне показати різноманіття форм людської діяльності, протиставляючи борг, що розуміє широко їм, і відповідальність вузько егоїстичним спонуканням і сліпій чуттєвості. Пуританство Шоу пов’язане з героїчними пуританським традиціями епохи англійської революції, епохи Кромвеля й Мільтона

Pages: 1 2