Я сам їх привчив топтати мене ногами… Заради них я знецінив самого себе. О. де Бальзак. Батько Горио В романі “Батько Горио”, написаному Оноре де Бальза-Кому, ми є свідками багатьох людських драм і трагедій. Але одна з основних тут - проблема взаємин батьків і дітей, винесена навіть вназвание.

усі права захищені 2001-2005 Сумна й трагична доля батька Горио, що, по-моєму, не може залишити байдужим нікого із чи-тптелей. Коли ми знайомимося із цією людиною вперше, перед нами з’являється образ дивного, старезного старого Одного із самих жалюгідних “нахлібників” у дешевому минсионе вдови Воке. Він знімає одну із самих бідних, маленьких і брудних кімнат, на горищі, а сам служить постійним об’єктом глузувань

До пори до часу ||<;е вважають, що він самотній, не має ні сім'ї, ні родвенников. Яке ж наш подив, коли виявляється, що в того практично злиденного старого є дві красуні до-чори, які замужем за дуже багатими й впливовими людьми - графом і банкіром! Що ж відбулося в ;»тій сім'ї? У молодості Горио був робітником-вермишелыциком. Завдяки своєму розуму, працьовитості, заповзятливості й іншим діловим якостям йому вдалося купити справу свого загиблого хазяїна й добре "розкрутитися". За-ц работав собі стан, Горио став відомий, міг багато чого собі дозволити. Серце його безроздільно належало дружині, що він боготворив. Після смерті дружини Горио переніс всі свої почуття, всю свою гарячу любов на дочок, які із самого дитинства не знали відмови ні в чому. Всі їхні примхи й капризи виконувалися негайно, дівчинки були оточені розкішшю й багатством. Батько, що не сподівався в них душі, "здував з них порошини", однак в атмосфері вседозволеності вони виросли в гарного й пещених, але егоїстичного й бездушного чудовиськ. Батько надав їм повну волю у виборі чоловіків, і Дельфіна й Анастази, одержавши як придане по половині батьківського стану й будучи богатыми нареченими, критерієм вибору зробили розкіш і знатність. Але це, як ми побачимо згодом, не зробило їх щасливими в шлюбі. Одержавши можливість входити у вище світло, дочки й зяті стали соромитися батька Горио, що торгує борошном. Не бажаючи нічим засмучувати улюблених Анастази й Дельфінові, Горио на шкоду власній вигоді кинув торгівлю, залишивши собі довічну ренту. Але й це не допомогло налагодити стосунки. З болем у серце старий зауважував, що бентежить дочок своєю присутністю в їхніх будинках, і він оселився в пансіоні вдови Воке, живучи на широку ногу й знімаючи пристойну квартиру. А що ж дочки? Лише зрідка вони дозволяли батькові бачити себе, і те із чорного ходу, оскільки двері їхніх будинків для нього закрилися назавжди. Звиклі використовувати батька, як нескінченне джерело багатства, дочки поступово висмоктали з нього всі гроші, оскільки своїм чоловікам визнавалися далеко не у всіх витратах. Але батько Горио, навіть бачачи ці черствість, бездушшя, жорстокість, не переставав боготворити "своїх ангелів". Він усе віддав їм, не вимагаючи замість нічого, крім тих крох уваги й пещення, які вони приділяли йому з розважливою далекоглядністю. Батько, доведений до вбогості, що продав останні коштовні речі, що перебралася в брудну комірку на горищі й смертельно хворої, став не потрібний ім. За всю свою безкорисливу любов він не одержав навіть права бачити й чути дочок в останні мінути свого життя. Відговорюючись незначними прийменниками, Анастази й Дельфіна залишили бідного батька вмирати болісною смертю на самоті, серед чужих людей, в убогості й розпачі. Занадто пізно зрозумів батько Горио, що неправильно виховував своїх дівчинок, але й тепер він прощає їх, тому що крім цього йому нічого не залишається. Не виділивши грошей на ліки, бездушні красуні навіть не приїхали на похорони, надіславши для годиться порожні карети. Хотілося б думати, що, похований на гроші двох бідних студентів, батько стане вічним докором їхньої совісті, але якось не віриться. Занадто вже зайняті собою Анастази й Дельфіна, до чи батька їм? До докорів совісті? Звичайно, можна вважати, що тут винувато середовище, що створило помилкові ідеали, возведшая золото в кумири й ідоли. Але я думаю, що будь-яка сім'я завжди залишається маленьким незалежним миром, де тепло, взаимовыручка, взаємоповага повинні бути на первоад місці. Батько Горио сам винуватий у трагедії, що осягла його, але занадто важка така розплата за помилки...