У розділі «Байка у світовій літературі» ми познайомилися з історією розвитку байки, а також із творами відомих байкарів. Байки писали Езоп, Лафонтен, Крилов, Глібов. Спочатку здається, що байка — це розважальний веселий твір, але насправді автори байок говорять про серйозне. Як сказав Леонід Глібов: «Здається, байка просто бреше, а справді — правду ясну чеше».

Байка нагадує казку, бо діючи особи в ній — звірі, які розмовляють. Але в байці є ще й мораль — такий висновок, який пояснює суть усього сказаного. І якщо хтось не зрозумів, що байка «Вовк і Ягня» — це не казка, то треба перечитати ще раз два перших рядки І. Крилова:

• У сильного безсилий винен був завжди:
• Цих прикладів в історії ми досить знаєм.

Або у Жана де Лафонтена в «Зачумлених звірах» теж висновок ясний:

• Отак і в нас: є гроші — маєш право,
• Немає — то під суд іди.

Байка на простих і ясних прикладах показує недоліки людини, висміює дурість, жадібність, неробство. Не знаю, чому байки не пишуть тепер. Мені здається, що така форма вірша дотепна, смішна і влучно потрапляє в ціль.

• Власна байка про Миколу і Майку
• Микола біг до школи
• З портфельчиком легким.
• Аж тут побачив Майку
• З портфелищем важким.
• — А що несеш в портфелі,
• Сусідонько моя?
• Чому така важкая
• Ноша ця твоя?
• Несу знання я в школу —
• Учила недарма.
• А ще кільце ковбаски,
• Сім булочок, сосиски,
• Три яблука, іриски…
• Портфель свій кинув Коля
• За Майчин учепився.
• Аж раптом поруч з ними
• Батон ще опинився.
• Це Майчин охоронець —
• І пес, і оборонець.
• У байці висновок читай:
• Як не твоє,
• То не чіпай.