Для мене в Горькому - вся Росія. Як я не можу уявити собі Росію без Волги, так не можу подумати, що в ній немає Горького. К. усі права захищені 2001-2005 П. Паустовский Горький займає велике місце в житті кожного з нас. Він є представником нескінченно талановитого російського народу. Він любив і досконально знав Росію, мову свого народу, тому що спілкувався з людьми різних професій і мировоззрений. Не було нічого, чим би письменник зневажав у цій країні й що б не побачив по-своєму, по-горьковски.

У своїх творах Горький відбив епоху, у яку жив. Письменник говорив, що головне джерело його творчості - це спостереження над навколишнім життям. Він мав незламну витривалість, силою й богатирським здоров’ям. Майбутній письменник не гребував ніякої роботи. Природна чуйність і товариськість, добра вдача допомагали йому легко зближатися слюдьми.

Щоб краще зрозуміти життя, людей, молодий Горький виходив всю Росію. Він перемінив безліч професій: рибалка на промислах, нічний сторож, вантажник… Виконуючи різні роботи, зустрічаючи людей, майбутній письменник пропускає через себе отримані враження, міркує. Його хвилює питання, чому у світі так багато безглуздої жорстокості. Юнак, будучи небайдужою людиною, намагається розібратися в цій круговерті життя

Молодий Горький розуміє, що він «покликаний для того, щоб розплутати вузли всіх оман і помилок». Він відчуває в собі покликання літератора й починає писати. Цікаві його раннние романтичні добутки, де Горький виступає як автор і оригінальний оповідач. В оповіданнях «Макар Чудра», «Баба Изергиль», «Пісня про Буревісника» пісні й легенди про сміливість, силу духу, волелюбності представлені у вигляді оповідання старим, навченим життєвим досвідом людини: цигана Макара Чудры, молдаванки Изергиль, кримського чабана Надыр-Рагим-Оглы. І поруч із ними ми бачимо образ ще одного героя - «минаючого», слухача, від імені якого ведеться оповідання

На-вовем його умовно автобіографічним героєм, тому що в його долі багато загального з долею «нижегородського цехового» Олексія Пєшкова. Цей герой займає в оповіданні не так вуж багато місця, але для розуміння авторської позиції, задуму й творчого методу значимість його велика. Автобіографічний герой - виходець із низів, прикоснувшийся до книжкової мудрості. Він мрійник, романтик, що почуває красу навколишнього світу. Злившись із нею воєдино, оповідач уміє вразити красою повсякденного

Його бачення миру вносить в оповідання романтичний початок, радість, відвага, достаток фарб: «З моря дул вологий, холодний вітер, розносячись по степу замислену мелодію плескоту хвилі, що набігала на берег, і шелесту прибережних кущів; …навколишня нас імла осінньої ночі здригалася й, лякливо відсуваючись, відкривала на мить ліворуч - безмежний степ, праворуч - нескінченне море…» Відношення до життя автобіографічного героя розкривається в бесідах з Макаром Чудрой і бабою Изергиль, у тім, як він реагує на почуті легенди й пісні

Оповідач хоче зрозуміти щирий сенс життя, розмовляючи із цими мудрими людьми, тому що головне для нього «ходити…», «учитися й учити». Це добре розуміє Макар Чудра, розмовляючи зі своїм юним співрозмовником. Баба Изергиль дорікає молодого й сильного хлопця в передчасному старінні душі

«Похмурі всі, як демони. Бояться тебе наші дівчини». Про настрій героя ніде прямо не говориться. На підставі чого ми можемо затверджувати, що він тут присутній?

Ми розуміємо, що напруженість оповідання, незвичайність описів, захопленість і музикальність іде від «минаючого». Не можуть Макар і Изергиль передавати свої почуття такою мелодійною, літературною мовою. Так, у них досвід, знання життя, казок і легенд, а в нього - літературний талант, природне чуття й нескінченна любов до своєї мови

Такі епітети й порівняння надають мовленню особливу барвистість і емоційність. Клаптики неба - «темно-блакитні», диск місяця - «криваво-червоний». Ока дівчин і жінок- «темно-сині». Манера оповідання, вибір пейзажів, їхній опис дають нам подання про оповідача - людині, що піднесений, схвильований багатством і красою природи, бунтівливістю й волелюбністю зустрінутих їм людей, щедрістю народної фантазії. Автобіографічний герой - романтик, що йде власною дорогою життя

У шляху він зустрічає цікавих людей, учиться в них життя, перевіряє свої ідеали, іноді разочаровывается. Його зацікавлений погляд висуває в центр оповідання «фігуру» з народу - те Макара Чудру, те бабу Изергиль, те Надыр-Рагим-Оглы. Для оповідача й автора цікавий внутрішній мир простої людини і його духовні цінності

Легенди, пісні, міркування героїв про життя, оповідання про себе й свої ідеали допомагають у розкритті їхніх образів. Сказання про Данко, про Рад де й Зобаре, Изергиль пр самій себе малюють образи прекрасних чоловіку ственных і вільних людей. Для цих героїв важливі їхні переконання заради яких вони готові піти на смерть

У піснях же дані образи іншого типу - символічні й алегоричні. Сокіл - це символ безстрашного бійця: «Шаленості хоробрих поїсти ми славу». А вуж це символ обережного й розсудливого обивателя. Алегоричні образи боягузливих гагар, пінгвіна й чайок, які судорожно мечуться, намагаючись сховатися від реальності, неї змін

Легенди й пісні значні самі по собі, але Горькому вони нужш для розкриття ідеалів реальної людини. Те замилування, з яким! оповідачі оповідають про подвиги, безкорисливість, і те обурення, яким перейнято їхнє відношення до животіння, егоїзму, рабству, свідчать про їхнє прагнення до волі, до подвигу в ім’я людей, показують, що в душі людини живе спрага прекрасного

Ці прості люди розглядають мир як співвідношення двох категорій: піднесеного й низинного. Вони захищають те, що представляється їм прекрасним, заперечують у їхньому розумінні потворне. Гіркий не просто підтримує бунтарство своїх героїв, але й знаходить опору йому в народному середовищі. Про внутрішню близькість автобіографічного героя й оповідачів свідчить збіг їхніх поглядів, родинна манера оповідання

Співчуваючи героям-оповідачам, автор показує не тільки їх сильні, але й слабкі сторони. Так, наприклад, Макар Чудра, що жадає волі, прославляє незалежність і в той же час проповідує пасивність у відношенні до життя. Циган співає гімн волі, але його воля забезпечується тільки розривом з людьми, відсутністю яких-небудь зв’язків з ними. Чудра говорить: «Ти славну частку выбрал’себе, сокіл. Так і треба: ходи й дивися, надивився, ляж і вмирай от і всі!» Баба Изергиль живе серед людей, шукає людської любові, готова заради її на героїчні вчинки

Чому ж так жорстоко підкреслено письменником неподобство її старості? Вона «майже тінь» - це асоціюється з тінню Ларры. Видимо, тому, що її шлях - життя сильної людини, але прожили для себе

Немає в ній безкорисливості Данко. Авторське оповідання, саме по собі романтичное, стикнувшись із героїчними образами легенд і пісень, стає ще яскравіше. Ранні романтичні оповідання Горького відкрили мені не тільки автора-лірика, але й незвичайно піднесених героїв, що прагнуть до високої мети