«Хунта» існувала понад 40 років і була протягом цього періоду кращою філософською школою в провінції. «Хунта» не займалася, та й не могла займатися пропагандою атеїзму. Вона ставила перед собою більше помірні цілі - поширення загальних наукових відомостей про світ і його закономірності. Однак всі члени «Хунти» у тім або іншому ступені критикували ходячі церковні догми й вели боротьбу проти феодально-станових забобонів

Велику увагу приділяв Франклін організації в Америці бібліотечної справи. У цій області його просвітительська діяльність принесла особливо багаті плоди. У ті часи в колоніях не було ні однієї гарної книгарні. Аматорам читання доводилося посилати за книгами в Англію. На американському континенті масове ходіння мали тільки «священні книги». Франкліна повідомляє, що він запропонував, щоб всі члени «Хунти» знесли в одну кімнату свої особисті книги й перетворили їх у суспільне надбання. «Побачивши переваги, які представляла ця маленька колекція книг, - повідомляє він у главі шостої «Автобіографії», - я запропонував розширити коло читачів, організувавши бібліотеку на основі суспільної підписки». Він зібрав спочатку 50 чоловік - особливих аматорів книг, які погодилися внести вступний внесок у розмірі 40 шилінгів і платити щорічно 10 шилінгів для поповнення бібліотечного фонду. На ці гроші стали виписувати нові книги, і в такий спосіб була створена бібліотека. Франкліна із задоволенням повідомляє, що слідом за цією бібліотекою стали організовуватися бібліотеки у всіх інших містах і провінціях. «Число бібліотек, - пише Франклін, - збільшувалося завдяки часткою пожертвуванням, читання ввійшло в моду, і наш народ через брак публічних розваг, які відволікали б його від занять, став більше начитаним, так що через кілька років іноземці відзначали, що в нас люди були більше розвинені й знаючі, чим люди того ж суспільного становища в інших країнах».

Багато уваги приділив Франклін створенню в Північній Америці нових навчальних закладів. Йому належить заслуга організації так званої Академії, що давала можливість молоді з рядів третього стану одержувати університетське утворення. Керівником цієї Академії був вибраний сам Франклін. Можна сказати без перебільшення, що немає тієї області народного утворення, де б Франклін не сказав свого слова, не провів би заходів, що сприяють боротьбі з неуцтвом і середньовічними забобонами

Як видатний філософ-просвітитель, Франклін особливо велику увагу приділяв питанням моралі. Він не був прихильником атеїстичної моралі, подібно Гольбаху й Гельвецию. Уступаючи теологам, Франклін разом з Монтеск’є готовий визнати, що релігійна мораль сприяє облагороджуванню вдач. Але разом з тим він, як і інші просвітителі, - гарячий прихильник світської моралі. Розуміючи під мораллю правила й норми поводження людей, Франклін був глибоко переконаний, що ці норми створюються самими людьми, залежать від людей і мають мало відносини до заповідей релігії

Франкліним написаний цілий ряд робіт з питань моралі. Однак він уважав, що його «Автобіографія» є своєрідною навчальною допомогою з моралі. Він починає главу першу «Автобіографії» зі звертання до свого сина, як би бажаючи цим сказати: урахуй досвід свого батька й надходь у такий же спосіб, як і твій батько. «Удача мені незмінно супроводжувала, - заявляє Франклін, - навіть у пізніший період мого життя, а тому не виключена можливість, що мої нащадки захочуть довідатися, якими способами я цього досяг… Хто знає, раптом вони, перебуваючи в подібні ж обставинах, стануть наслідувати моїх дій». Таким чином, уже із самого початку «Автобіографії» Франклін відзначає людський, світський, сугубо земний характер моральних вимог. Це у своєрідному, американському оформленні просвітительська мораль розумного егоїзму

Оскільки мораль, з погляду Франкліна, створюється людьми, а не богом, від людей залежить зробити своє поводження гідним, корисним для кожної людини окремо й для суспільства в цілому. Він затверджує, що моралі можна - і повинне вчитися. Франкліна докладно повідомляє в «Автобіографії» як він замислив сміливий і важкий план досягнення моральної досконалості. «Я побажав жити, - указує американський мислитель, - ніколи не роблячи ніяких помилок, перемогти всі те погане, до чого мене могли штовхати відповідні обставини». Спочатку може здатися, міркує Франклін, що після відповіді на питання, що добре й що погано, людина в стані легко робити гарні вчинки й з такою ж легкістю відмовлятися від дурних учинків. Однак незабаром Франклін виявив, що він поставив перед собою набагато більше складне завдання, чим припускав спочатку. У той час як його увага була зайнята тим, як би уникнути однієї помилки, він суцільно й поруч зовсім зненацька для себе робив інші помилки. Прагнучи діяти розумно, людина іноді виявляється в полоні своїх укорінених дурних звичок або схильностей. У підсумку Франклін прийшов до думки, що простого розумного переконання недостатньо для запобігання людини від промахів

Шкідливі звички, за словами Франкліна, є тією самою причиною, що заважає домагатися стійкого морального поводження, тому він уважає, що шкідливі звички потрібно всіляко викорінювати в собі. Щоб сприяти цьому, Франклін розробив свій власний метод, основна ідея якого полягає у виробленні головних «моральних чеснот». Людина повинен усвідомити для себе ті прийоми, які зроблять чесноти обов’язковою й природною нормою поводження

Чесноти ці, якщо випливати думки Франкліна, не мають ніякого відношення до релігії. Він виділяє тринадцять таких «чеснот», перша з яких значиться як «помірність». У це поняття Франклін вкладає не принцип аскетизму, широко розповсюджений у середні століття, а право людини задовольняти свої потреби відповідно до принципу розумного егоїзму. Як приклад Франклін приводить те, що часом перенасичення організму їжею може завдати відчутної шкоди травленню, а значить і всьому людському тілу. Франкліна вважає, що все, що шкодить організму людини, його тілу, є аморальним. Тому й «помірність» по Франкліну не має нічого загального з ідеєю вмертвіння плоті, проповедуемой у Середні століття аскетами

Pages: 1 2