Одна з головних особливостей населення Австрії - припинення його росту з початку 70-х років. Пояснюється це більшим падінням народжуваності. Якби не помітно зросла середня тривалість життя, що в 1990 році досягла 75 років, демографічна ситуація була б ще більш несприятливою. Падіння народжуваності пов’язане зі ськрутним матеріальним станом більшості австрійських населень, так і з наслідками другої світової війни. Невеликий природний приріст зберігся ще в менш розвинених західних альпійських землях, а також у сільській місцевості. Австрійські фахівці пророкують, що до 2000 року чисельність населення в країні істотно не зміниться, однак ськорочення частки молодих віків і підвищення частки літніх загрожує зменшенням трудових ресурсів.

3. Структура розміщення населення

Територія країни заселена дуже нерівномірно. При середній щільності по країні 90 чоловік на 1 кв. км вона коливається від 150-200 і більше людин у східних районах, що примикають до Відня, до 15-20 - в Альпах. На більшій частині території країни сільське населення живе по хуторах і окремих дворах - позначається недостача зручної землі. Через тяжкі умови життя частка альпійського населення безупинно зменшується відбувається втеча з гір - "бергфлюхт". Вище 1000 м над рівнем моря постійно живе 2 % населення країни.

У містах (із числом жителів понад 2 тис. чоловік) проживає 77 % населення, але на мандрівника Австрія не робить враження міської країни. Справа в тому, що більше чверті городян зосереджено в самому великому місті країни Відню. Поло-Провина всього міського населення живе в невеликих містах з населенням до 100 тис. чоловік. Таким чином, більші міста - із числом жителів від 100 до 250- тис. - для цієї країни не характерні. Їх усього чотири Грац, Линц, Зальцбкрг і Инсбург. Функції цих міст, не говорячи вже про Відень, різноманітні, чого не можна ськазати про масу невеликих міст, які здебільшого "однозначні". У них переважають, як правило, одна дві промислові галузі.

Швидкий ріст чисельності жителів міст пов’язаний з підвищенням частки не-сельсько-господарських занять економічно активного населення. В 1990 році в промисловості, включаючи будівництво й ремесло, його частка становила більше 41 %, а в сільському й лісовому господарстві близько 12% (проти 33 % в 1960) , на транспорті й у зв’язку - 7%.

Господарство. Загальні відомості

Після утворення Австрії як самостійної держави в 1918 році вона протягом 20-х 30-х років переживала жорстоку економічну й політичну кризу. Загубивши свої окраїнні володіння - індустріальну Чехію й аграрні території Угорщини, а також обтяжена величезними витратами на зміст численного чиновницького апарата, що керував раніше величезною імперією, а тепер остались не при справах, Австрія довго не могла пристосуватися до нових умов. У роки аншлюсу германські монополії свій контроль над тисячами австрійських підприємств і прагнули налагодити експлуатацію природних ресурсів Австрії в інтересах Німеччини. Були побудовані численні гідроелектростанції, підприємства чорної й кольорової металургії, хімічні заводи.

Після другої світової війни колишня германська власність перейшла в Австрії в руки держави, що відповідало інтересам австрійського народу. У цей час в Австрії націоналізовані головні підприємства важкої промисловості й банки. На держпідприємствах виробляються в основному електроенергія, чавун і сталь, алюміній, добуваються залізна руда, бурий вугілля, нафта й природний газ, переробляється нафта, виробляються азотні добрива, штучні волокна, частина виробів машинобудування. Ненаціоналізованими залишилися в основному підприємства легкої й харчової промисловості, а також група галузей пов’язаних із заготівлею, переробкою й обробкою деревини.

Серйозні позиції в економіці Австрії грає іноземний капітал. Під його сильним впливом, а в ряді випадків і під контролем перебувають цілі галузі: електротехнічне, електронне, нафтохімічне, магнезитова, виробництво деяких видів устаткування. Іноземний капітал обмежує економічну самостійність Австрії, зокрема він гальмує розвиток державного сектора.

Австрія ставиться до числа економічно розвинених країн з відносно що швидко розвивається індустрією. Хоча світова економічна криза 1974-1975 років не пощадив і Австрію. але тут він почався трохи пізніше. На економічний розвиток Австрії впливає й те, що як нейтральна держава вона має порівняно невеликі водні витрати.

У післявоєнний період індустріальний розвиток Австрії значно просунулося вперед. Нині Австрія ставиться до індустріальних країн, і хоча за вартістю продукції промисловість перевершує сільське господарство приблизно в 7 разів, Австрія забезпечує свої потреби в основних сільськогосподарських продуктах на 85% за рахунок власного виробництва.

Залежність Австрії від зовнішнього ринку позначається в тім, що вона ввозить відсутню енергетичну сировину й вивозить надлишки продукції обробної промисловості.

Головний промисловий і сільськогосподарський район країни - Придунайські землі. Тут, на 1/5 території Австрії, перебувають її життєво важливі господарські центри. На іншій частині країни, особливо у високогірній частині Альп, переважають майже не населені місцевості, усе ще мало пов’язані із зовнішнім миром і між собою.

Як і в багатьох західноєвропейських країнах, промисловість Австрії відрізняється нерівномірним розвитком окремих галузей. Деякі найважливіші галузі обробної промисловості взагалі відсутні, наприклад авіабудування, а інші не мають великого значення - до них ставляться автомобілебудування й виробництво електронного встаткування.

1. Гірничодобувної, важкої, легка промисловості

Гірничодобувна промисловість у зв’язку з бідністю корисними копалинами грає вкрай незначну роль у господарстві, за винятком магнезитової, що має експортне значення. У важкій промисловості, що по обсязі виробництва втроє перевершує легку й харчову, разом узяті, підвищену роль грають галузі, що роблять не готові вироби, а напівфабрикати й електроенергію, а саме - металургійна, лісопильна, целюлозна, електроенергетична й ін. У цих галузях Австрія має надлишкові потужності, і значна частина їхньої продукції експортується в західноєвропейські країни.

2. Паливна промисловість

Одне із самих слабких місць австрійської економіки - її паливна промисловість. Австрія ввозить все необхідне кам’яне вугілля, довше половини бурого вугілля, близько 4\5 нафти, майже половину природного газу. З початку 70-х років імпорт первинних джерел енергії за вартістю став перевершувати їхнє виробництво усередині країни. Особливо більші витрати пов’язані з возом нафти й газу. На нафту й природний газ доводиться приблизно 60% усього споживання енергії, а на тверде паливо й гідроенергію - по 20%.

У країні добувають менш 2 млн. тонн нафти в рік, причому її видобуток поступово ськорочується. Однак нафта залягає порівняно неглибоко й відрізняється високою якістю. Основні родовища розташовані до північного сходу від Відня. Біля столиці, у місті Швехате, на єдиному великому нафтопереробному заводі, зосереджена майже вся переробка нафти. Через границю (головним чином з арабських країн) її одержують по нафтопроводу Трієст - Відень, прокладеному уздовж південно-східної окраїни Австрії за межами Альп. Паралельно йому, але в протилежному напрямку прокладений газопровід з Росії, по якому російський газ іде в Австрію й Італію.

3. Енергетика

Більше половини електроенергії виробляється на численних ГЕС, однак значення гидроенергетики падає, швидше росте виробництво електроенергії на теплових електростанціях. ГЕС головним чином побудовані на альпійських ріках на заході країни, звідки частина електроенергії передається в східні райони, частину експортується й лише небагато споживається на місці.

4. Чорна металургія

Однієї з найважливіших галузей австрійської промисловості є чорна металургія. Виплавка чавуну й стали значно перевершує потреби країни й більша частина чорного металу йде експорт. Більша частина чавуну виплавляється в Линце, у Верхній Австрії, інше - у Леобене. Виробництво стали приблизно нарівно розподіляється між Линцем і Штирийським районом. Австрія - батьківщина нового, більше ефективного технологічного виплава стали, а саме конверторних-конверторної-киснево^-конверторного, котрий усе більше витісняє мартенівський процес. Потреби металургійних заводів лише на 3\4 покриваються за рахунок місцевої руди. Всі легуючі метали й металургійний кокс увозяться через границю.

5. Кольорова металургія

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Австрія: історія, природа, населення, господарство, зовнішньоекономічні зв’язки . З'явився готовий твір.