Загальні відомості.

Австрія - невелика країна розташована в центрі Європи, і в її немає виходу до моря. Тут на площі 84 тис. кв. км проживає близько 11 млн. чоловік, тобто менше ніж у Великому Лондоні. Австрія на сході граничить із наступними країнами - Чехією, Угорщиною, Словенією, на заході Німеччиною, Італією, Швейцарією, Князівством Ліхтенштейн. Територія Австрії витягнута у вигляді клина, сильно нареченого на заході й розширеного на сході. Така конфігурація країни нагадує, на думку деяких, гроно винограду.

Австрія одночасно й альпійська й придунайська країна; крім того, вона перебуває на «перехресті Європи» : через її альпійські перевали проходять шляхи із країн, що лежать північніше Австрії, у країни Середземне басейну, і із країн, що лежать на захід її - у придунайські (Балканські) країни. Найбільш густонаселені й розвинені в економічних відносинах райони Австрії розташовані на сході, що створює додаткові сприятливі можливості для розширення зв’язків між Австрією й іншими країнами.

Австрія - федеративна республіка; у її ськлад входять 9 земель, що мають свій парламент (ландтаг) , конституцію й уряд. Землі Нижня Австрія й Верхня Австрія лежать по обох сторони Дунаю, а Зальцбург, Тіроль, Форарльберг, Каринтия й Штирия - цілком або здебільшого в Альпах; Бургенланд розташований на окраїні Среднедунайськой низовини на сході країни. Місто Відень - столиця Австрії - прирівняний в адміністративному відношенні до земель. Розподіл країна на землі зложилося історично: чи не кожна із земель - колишнє самостійне феодальне володіння. Фактично сучасна Австрія - централізована держава; права земель обмежені конституцією вузьким колом питань місцевого значення. Вищі органи державної влади країни - парламент, що ськладається із двох палат (Національної ради й Федеральної ради) , і уряд. Депутати Національної ради обираються на загальних виборах на 4 роки, Федеральна рада ськладається з осіб, призначуваних ландтагами земель. Уряд на чолі з федеральним канцлером формується партією, що одержала найбільше число місць у Національній раді. Глава держави - президент обирається на 6 років шляхом загального голосування.

НАЙВАЖЛИВІШІ ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ.

У стародавності й у раніше середньовіччя через землі сучасної Австрії, розташовані на перехресті важливих торговельних шляхів, головним з яких був шлях по Дунаєві, проходило безліч різних племен. Деякі з них залишили свій слід в етногенезі австрійського народу; помітний вплив на формування австрійської Етнічної спільності зробили кельти, що оселилися тут в V-VI століттях до нашої ери.

Завоювання австрійських земель римлянами, що почалося в II столітті до нашої ери, привело до поступової романізації місцевого кельтського населення. В адміністративному відношенні ці землі ввійшли в різні римські провінції: Паннонию - на сході, Норикум - у центрі, Рецию - на Заході.

Велике значення для історії Австрії мало заселення її земель в - століттях германськими (барварами, алеманнами) і слов’янськими (головним чином словенцями) племенами. На основі переважно германських племен баваров і алеманнов слившихся з деякими слов’янськими й із залишками кельтських і інших племен раннього середньовіччя, і формувалася австрійська етнічна спільність.

В VII-VIII століттях землі нинішньої Австрії не становили ще єдиного цілого, а входили в різні європейські держави: західні й північні (з германським населенням) - у Баварське герцогство, східні (зі слов’янським населенням) - у слов’янську державу Карантанию, що потрапила незабаром у залежність від Баварії. Наприкінці VIII століття обоє ці держави були включені до ськладу Франкськой імперії Карла Великого, а після її розділу в 843 році стали частиною германського Восточнофранкського королівства.

В VII-X століттях землі сучасної Австрії піддавалися спустошливим набігам кочівників, спочатку аварів (VIII століття) , а потім угорців ( IX-X століття) .

У другій половині X століття на території сучасних Верхньої й Нижньої Австрії була утворена баварська Східна марка, що стали називати Ostarrichi (Австрія) . Вона-Те згодом і стала ядром австрійської держави.

В XII столітті Австрія, як і багато інших європейських держав, увійшла до ськладу «Священної Римської імперії» .

В XV столітті до ськладу австрійської держави були включені майже всі його сучасні землі, за винятком Зальцбурга й Бургенланда. Однак це політичне об’єднання було ще нестійким, границі його часто мінялися, що входили в державу області були зв’язані між собою лише династичними узами.

В XII-XV століттях Австрія була однієї із процвітаючих в економічних відносинах країн Європи. Розвиток феодалізму в Австрії відрізнялося деякими особливостями. До XV століття феодальна залежність селян було в ній значно слабкіше, ніж у сусідніх країнах; покріпачення селян відбувалося тут повільніше через тривалі переміщення населення й набігів кочівників. У гірських ськотарських районах, особливо в Тіролеві, зберігалося вільне селянство, об’єднане в сільські громади.

В XV столітті Австрія стало не тільки економічним, але й політичним центром "Священної Римської імперії", а її герцоги - Габсбурги - імператорами. На тлі загального економічного й політичного підйому розцвітає й культура середньовічних австрійських міст, у першу чергу Відня, потім Граца й Линца. Важливе значення мало підставою в 1365 р. Віденського університету.

В XVI столітті Австрія очолило боротьбу країн південно-східної Європи проти турецької навали. Ськориставшись ослабленням у війнах з турками Чехії й Угорщини, Австрія включила більшу частину їхніх територій до ськладу своїх володінь, почавши із цього часу перетворюватися в багатонаціональну державу.

У цей період усе більше зміцнює й розвивається економіка країни. У гірській промисловості (видобуток руд заліза й свинцю в Тіролеві, Штирии, Верхньої Австрії) уже в XVI столітті починається зародження капіталістичних відносин. Перші мануфактури з’явилися й у виробництві оксамиту, шовку, предметів розкоші.

В XVII-XVIII століттях австрійські Габсбурги продовжували розширювати свої володіння: до Австрії були приєднані вся територія Угорщини, майже вся Хорватія й Славонія, Південні Нідерланди, деякі області Італії, ряд польських і українських земель. По своїй площі Австрія стала посідати друге місце в Європі після Росії.

В XVIII-XIX століттях феодально-абсолютистська Австрія була оплотом католистичеськой реакції в Європі. Вона була ініціатором інтервенції проти революційної Франції, а пізніше брала участь у всіх антифранцузьких коаліціях, очолювала боротьбу проти революційного руху в Європі.

Поразка наполеонівської Франції в європейських війнах початку XIX століття ще більше зміцнило зовнішнє положення Австрії. За рішенням Віденського конгресу 1814-1815 гг. їй не тільки повернули завойовані Наполеоном землі, але й віддали область Північної Італії в обмін на південні Нідерланди.

У другій половині XIX століття Австрія втратило свою гегемонію в європейських справах. Боротьба із Пруссією за верховенство серед германських держав закінчилася поразкою Австрії в австро-прусськой війні 1866 року. Створення сполучника германських держав (1867 р.) проходило під егідою Пруссії й без участі Австрії.

В 1867 р. Австрія стала дуалістичною монархією Австро-Угорщиною. Австрійські й угорські панівні класи уклали сполучник для експлуатації й придушення опору інших народів.

Наприкінці XIX століття - початку XX століття в зовнішній політиці Австрії відбулися зміни: не домігшись гегемонії серед германських держав, які були об’єднані Пруссією в 1871 році Австрія розгорнула настання на Балкани, що привело до загострення її відносин з Росією й зближенню з Німеччиною. В 1882 р. був укладений так званий Потрійний сполучник між Австро-Угорщиною, Німеччиною й Італією, що виступила в першій світовій війні 1914 р. проти країн Антанти.

В 1918 р. Австро-Угорська монархія розпалася на три держави - Австрію, Чехословаччину, Угорщину: крім того частина її земель увійшла до ськладу Румунії, Югославії й Польщі.

В 1938 році війська фашисткою Німеччини окупували Австрію. Вся економіка країни була підпорядкована військовим потребам Німеччини. У другій світовій війні Австрія брала участь як частина Німеччини.

У березні 1945 року радянські війська перейшли границю Австрії. 13 квітня вони вступили у Відень і незабаром після цього Радянська Армія й союзницькі війська звільнили всю країну.

Після розгрому фашисткою Німеччини за згодою між СРСР, США, Англією й Францією вся територія Австрії тимчасово була розділена на 4 зони окупації.

З ініціативи Радянського Союзу в 1955 р. був підписаний Державний договір про відновлення незалежної й демократичної Австрії й припинена окупація. У цьому ж році австрійський парламент прийняв закон про постійний нейтралітет Австрії.

ПРИРОДА.

1. Рельєф

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Австрія: історія, природа, населення, господарство, зовнішньоекономічні зв’язки . З'явився готовий твір.