Створено нафтохімічні центри по виробництву базових вуглеводнів. Підсилюється тенденція до самозабезпечення країни найважливішими хімічними й нафтохімічними продуктами й розширенню їхнього експорту. Заставляється основа для інтенсивного розвитку тонкої хімії, біотехнології.

В Аргентині розвинена фармацевтика (на відходах мясохладобойной промисловості) , а також виробництва технічних мастил (тунгового, касторового, лляного) , дубильних речовин (екстракт дерева кебрачо - прекрасний дубитель шкір) .

Країна посідає третє місце в Латинській Америці по запасах деревини й поряд із Бразилією є найбільшим виробником товарної целюлози.

Значний розвиток у країні одержали галузі, що базуються на переробці сільськогосподарської сировини - харчова й текстильна. Головна галузь агропромислового комплексу - мясохладобойная промисловість. Розвинено борошномельну й консервну галузі. Рівень розвитку виноградарства й виноробства дозволяє Аргентині робити вино в обсягах, що уступають лише рівню виробництва Франції, Італії, Іспанії.

Основні статті експорту: зерно, м’ясо, вовна, вино, фрукти, вироби обробної промисловості. Основні статті імпорту машини, устаткування, паливо, хімічні товари, устаткування для електростанції.

Основні торговельні партнери - країни Західної Європи, США, Перу, Бразилія, Уругвай, Чилі.

7. Звичаї, традиції

Аргентинці, убравши традиції багатьох народів, створили власну культуру. Своєрідним символом країни стали гаучо - у перекладі з мови індіанців “мандрівники” . Гаучо не розстаються з гітарою, а їхньої пісні розспівує вся країна. Аргентинці взагалі дуже музичні люди. Аргентинська музика відома в усьому світі. У країні навіть існує національне свято - день танго.

Список літератури

1) И. А. Родіонова. Допомога з географії для вступників у вузи // Моськва, Російський університет дружби народів, Унікум-Центр, 1997 м.

2) Енциклопедія “Що таке. Хто такий.” // Моськва, Педагогіка-Пресс, 1992 м.

3) Енциклопедія “Географія” // Моськва, Аванта+, 1995 р.

4) Довідник “Країни миру” // Моськва, Политиздат, 1991 р.

5) Т. В. Власова “Фізична географія материків” // Освіта, 1976 р.

Pages: 1 2 3