У західних районах є рудні корисні копалини. Країна виділяється запасами уранових, марганцевих, мідних руд, бериллия; є свинцево-цинкові, вольфрамові й залізні руди. По запасах уранових руд Аргентина входить у десятку провідних країн миру.

З паливно-енергетичних ресурсів найбільше значення мають природний газ і нафта. Основні родовища присвячені до осадових порід у прогинах Патагонської платформи й межгорним прогинам Анд (у провінціях Неукен, Медоса, Сальта) і на острові Вогненна Земля. Достовірні запаси природного газу Аргентини оцінюються в 600 мільярдів кубічних метрів. Видобуток його зросла (особливо з відкриттям родовища в провінції Неукен) . У Патагонії є невеликі запаси бурих вугіль.

Аргентина виділяється запасами неметалічних копалин, у т. ч. сірки. Досить численні поклади різної будівельної сировини (мармур, граніт і ін.) .

Разом з тим геологічна вивченість територія в цілому низька. Але одна з основних проблем розвитку галузей промисловості Аргентини полягає не стільки у відсутності окремих видів сировини (хоча відчувається недостача вугіль, що коксують, бокситів, калійних солей і ін.) , ськільки у вкрай несприятливому їхньому розміщенні (переважно в окраїнних, малообжитих районах) . Так, наприклад, у Патагонії (30% території країни) відзначається сполучення джерел мінеральної сировини й палива, водних і лісових ресурсів. На цей район уже зараз доводиться половина продукції гірничодобувної промисловості. Однак у цьому районі проживає лише 3% населення країни.

Природною основою економічного розвитку з’явилися, у першу чергу, богатие земельні ресурси Аргентини. У структурі земельного фонду сільськогосподарські вгіддя займають близько 70%(але переважають пасовища) . Розорано значну частину території Пампи.

Сприятливе сполучення агроклиматичеських ресурсів визначило спеціалізацію країни в МРТ на зерновому господарстві й тваринництві на природних пасовищах.

Серед водних ресурсів Аргентини головна роль належить рікам. Річкова мережа краще розвинена на північному сході, де дві багатоводні ріки зливаються в загальному усті Ла-Плати. Парана - друга (після Амазонки) по довжині й площі басейну ріка Південної Америки. Найбільші ріки Аргентини мають дощовий тип харчування.

Основний економічний гідроенергетичний потенціал належить рікам Патагонії, що бере початок у горах, а також рікам басейну Парани й Уругваю. Але використовується лише невелика частина цього потенціалу.

Багато природних багатств таїть земля Патагонії. На цій напівпустельній території мало жителів і немає великих міст. В 1987 рік в Аргентині палатою депутатів Національного конгресу було ухвалене рішення про перенос столиці республіки в південні райони Патагонії, у місто Вьедма, що повинне допомогти освоєнню й заселенню цієї території. Є й інша причина такого рішення: околиці Буенос-Айреса дуже перенаселені. У столиці й поблизу неї проживає третина населення країни, там зосереджена половина її промислового виробництва. Однак рішення питання відкладене.

6. Галузі спеціалізації

Сучасна Аргентина стала великою промисловою країною, однієї з найбільш розвинених в економічних відносинах країн Латинської Америки. По розмірах ВВП розраховуючи на один жителя, ступені урбанізації, грамотності населення, рівню кваліфікації робочої сили, стандартам харчування країна належить до числа лідерів серед країн, що розвиваються. По типології географів МГУ, країна ставиться до групи “переселенських країн раннього розвитку залежного капіталізму” (поряд з Уругваєм) . Разом із Бразилією й Мексикою Аргентину також часто відносять до “нових індустріальних країн” (НИС) , що не зовсім вірно. Економіка цих держав, у першу чергу, забезпечує свій внутрішній ринок, а “класичні” НИС це країни, економіка яких повністю або в дуже великому ступені орієнтований на експорт. Так що загальної типологічної ознаки по суті немає.

В останні роки в країні проводиться курс на оздоровлення економіки за допомогою великої програми приватизації, приборкання інфляції й т. д. У результаті початих реформ економіка Аргентини, уперше з 70-х років, відновила свій динамізм. В 1988 році внутрішній валовий продукт (ВВП) ськлав 0,5 %. Було зроблено: 1,6 млн. тонн чавуну, 3,2 млн. тонн стали, 2,5 млн. тонн прокату, 175 тис. автомобілів, 49,5 млрд. Квт год електроенергії. А в 1993 році ВВП у порівнянні з 70-мі роками збільшився на 6%.

Аграрний потенціал країни, що дотепер визначає її спеціалізацію в міжнародному поділі праці, великий. Але в останні роки виріс потенціал промисловості, частка якої в створенні ВВП(30%) більш ніж удвічі перевищує частку сільського господарства.

Пампа - один з найбільших сільськогосподарських районів миру. Тут вирощують пшеницю, льон, соняшник, тютюн, рис, кормові культури. Пампа годує країну, а частина врожаю продає за рубіж. Пампу з узбережжям з’єднують десятки залізниць і шосе. По них у порти доставляють зерно. Виробляється багато м’яса, шкіри й вовни, які вивозять в інші країни.

В Аргентині добувають свинець і цинк, нафта й газ, уранову й інші руди, виплавляють метал, роблять автомобілі, трактори, літаки, морські судна, різне встаткування, у тому числі електронну техніку. В Аргентині побудували атомну електростанцію, першу в Південній Америці Нафту добувають у країні з початку XX століття. По її видобутку Аргентина посідає четверте місце в Латинській Америці (32 мільйонів тонн, 1995р.) . Розвинено нафтопереробну промисловість. Функціонують понад десять заводів (найбільші в Ла-Платі, Буенос-Айресі, Комодо-Ривадавии, що є нафтовою столицею країни) .

Для структури паливно-енергетичного балансу характерне збільшення частки природного газу. З відкриттям нових великих родовищ тільки за період з 1970 по 1990 роки його видобуток збільшився в 10 разів (15 мільярдів кубічних метрів) . Велике використання газу в комунально-побутовому господарстві (Аргентина - найбільш газифікована країна континенту) .

Нефте - і газопроводи прокладені від родовищ внутрішніх і вилучених районів (у т. ч. від Вогненної землі) до промислово розвиненого. Трубопровідна мережа досить протяжних і розгалужена (5 тисяч кілометрів) . У плані виходу на ринки сусідніх держав для експорту нафти й газу в перспективі важливим є будівництво нових трубопроводів (наприклад, у Бразилію) .

Швидкими темпами розвивається електроенергетика. Наявність власних родовищ нафти й газу привело до певного крену у виробленні електроенергії, головним чином на ТЕС (3/4 виробництва) . Росте використання гидроенергетики й атомної енергії. Для розвитку останньої Аргентина володіє й сировинною базою, і розвитий системою НИОКР. Країна стала першої в регіоні, що використовує атомну енергію атомну енергію із власного урану (перша АЕС побудована в 1974 році) . Частка електроенергії, виробленої на АЕС, становить 13% від загального виробництва.

Чорна металургія в основному використовує привізну сировину (за рахунок власного виробництва задовольняються лише половина потреб) . Виплавка стали (3 мільйони тонн, 1993 р.) утроє перевищує виплавку чавуну. Виробляється також виплавка кольорових металів - алюмінію, свинцю, цинку.

Ськладність освоєння сировинної бази обмежує потенціал металургії. Характерною рисою галузі є наявність численних і порівняно невеликих підприємств, що орієнтуються на імпорт проміжних продуктів (металобрухту, коксу, міді) . Вони зосереджені в прибережному районі, удалині від місцевих джерел сировини.

В останні роки проводиться модернізація галузі, створюються нові напрямки (пряме відновлення заліза з руди, виробництво первинного алюмінію та інше) .

Машинобудівний комплекс Аргентини випуськає досить різноманітну продукцію. Значного рівня розвитку досягло виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої й харчової промисловості, багатьох товарів побутового призначення.

Одна з основних галузей - автомобілебудування. Підприємства цієї галузі були створені при активній участі іноземного капіталу й випуськають автомобілі (в основному легкові) європейських і американських марок.

Сільськогосподарське машинобудування Аргентини робить понад 250 типів машин, і по числу тракторів, що випуськаються, країна перебуває на другому місці в регіоні.

Одержало розвиток суднобудування, включаючи виробництво океанічних, каботажних, річкових, рибальських і спортивних судів.

За рахунок національного машинобудування забезпечується 3/4 внутрішніх потреб. При цьому нові галузі промисловості, наприклад, електроніка, почали розвиватися в Аргентині раніше, ніж в інших країнах Латинської Америки. Однак окремі сучасні галузі (електроніка, верстатобудування, виробництво промислових роботів) представлені недостатньо. Питання освоєння імпортної технології є одним із самих актуальних для машинобудування Аргентини.

До числа перспективних ставиться хімічна й особливо нафтохімічна промисловість, тому що є мережа трубопроводів.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Аргентина . З'явився готовий твір.