Любов Питера була теперішньої й від цього занадто вимогливої. Кларисса відчуває, що саме Питер міг бути тим людиною, до якого тягнеться її душа, але вона усвідомить, що він не дозволив би їй залишитися самою собою. Тому, переконавшись у безплідності свого шлюбу з Ричардом, Кларисса не бажає нічого міняти у своєму житті й утримує Питера на звичній дистанції. Внутрішня самітність і сховані від сторонніх очей страждання невід’ємна частина миру її персонажів. |роль Септимуса в романі - служити своєрідним двійником Кларисси, прикладом того, що може зробити з людиною агресивний сучасний мир. Зломлений жахами війни, Септимус, втратив здатність до естетическому, тонкому-лірично-тонкому прийняттю життя, від чого буквально божеволіє.Бредшоу - єдину ланку, що встановлює переклик між мирами Септимуса й Кларисси: на прийомі він розповідає господарці про смерть парубка. Кларисса на мить відчуває себе на місце загиблого - думки про самогубство часом близькі і їй. Кларисса відрізняється від Септимуса тим, що здатно не не тільки до тонкості почуттів, але й до контролю над ними. Таким чином, глибинна тема роману - це відкриття життя, даруемое творчими зусиллями свідомості, відокремлюють простір від часу й втрачений час від знайденого. Приступи важкого душевною рассстройства наздоганяли Вулф як у дитинстві, так і в дозрілих літах. Ще в молодості, страшачись черговий приступ божевілля, вона намагалася покінчити із собою. Навесні 1941 року, після початку німецьких бомбардувань (під час однієї з них згорів будинок Вулфов, у рез-ті чого загинула унікальна бібліотека батька Вірджинії) психічний стан різко погіршився. 28 березня 1941 року письменниця покінчила із собою, утопившись у ріці Оуз.

Томас Стернз елиот (1888- 1965) належить до числа найбільших поетичних фігур XX століття. елиот народився в Сент-Луїсі, закінчив Гарвардський ун-т. Первісну популярність в Англії елиот одержав як літературний критик. еЛИОТ уважав себе письменником Традиції, того початку в культурі, що дозволяє перетворити «частки, глибоко особистісні переживання в щось більше значне й відсторонене. Його вірші не знають внутрішньої цілісності, м властиві фрагментарність. елиот думав, що поезія повинна піти від передачі безпосереднього переживання. Класичний поет завжди жертвує собою

Любовна пісня Дж. Алфреда Пруфрока». Вірш являє собою драматичний монолог- разговр Пфурока чи те з якимось всезнаючим співрозмовником, його супутником, чи те із самим собою. Зниження образа досягається по-різному. Комічно вже сполучення ім’я Альфред, що нагадує про любов піднесеного й неблагозвучного прізвища Пруфрок. Але він все-таки не тільки комічна особа, що намагається отямитися після спокуси плотською любов’ю. Він явно испитивае спрагу віри, але про найбільше для себе серйозному говорить із граничною іронією, жартуючи, чим досягається ефект великої трагічності

Мотив зречення у вірші явно зв’язаний зі смертю. Поема Марна земля» (1922). Поема насичена більшою кількістю історико-культурної, міфологічної й поетичної інформації. В «Марній землі» виведений трагічний образ Заходу. За задумом елиота, поема повинна була стати не тільки констатацією загального розпаду, кінця, але й трагедією «очікування», що намітилася, але так і не вдоволеної спраги щирого життя. Перехід від голосу до голосу й від маски до маски ні граматично, пунктуационно не позначений. Довжина рядків довільна. Границя між минулим і сьогоденням, цілим і фрагментом, міфом і побутом за рахунок цього стерта

Pages: 1 2